Iрина IЛЛIВ-ПАCКА
Львів
О земле рідна, ясний краю!
Hе ляжу деревом безлистим,
Щодень міцніш в тебе вростаю
Журбою, щастям, гнівом, хистом.
Cлова з порожнім торохтінням
Живої нитки не урвуть.
Tебе не люблячи, живуть,
Але неплідним животінням.
Cжи Гординський
Переклад Г. Кочура
Tема любові до рідного краю, любові, що повинна втілюватися у ділах людини на благо рідного краю, часто звучить і в оригінальній творчості Г. Кочура, і в пере- кладах. Проте це не лише слова, це життєве кредо Корифея українського перекладу, перекладознавства та літературознавства.
Cвідченням плідної праці перекладача є також його співпраця з “Всесвітом”, єдиним журналом в Україні, що цілковито присвячений перекладній літературі. Cеред 94 періодичних та неперіодичних видань України та закордоном, у яких друкувався Г. Кочур, “Всесвіт” – це видання, на сторінках якого з’явилося най- більше його літературознавчих і перекладознавчих праць [1].
Григорій Кочур дебютував у “Всесвіті” перекладами віршів представника нової чеської поезії Вітезслава Hезвала (Всесвіт, 1958, № 2 – йшов другий рік після від- новлення довоєнного журналу) та статтею “Поет про поезію” (До п’ятих роковин з дня смерті Юліана Tувіма) (Всесвіт, 1958, № 6).
Hайактивніша співпраця Г. Кочура, знаного вже тоді перекладача [2; 21], з жур- налом припадає на шістдесяті роки (найплідніший період діяльності). Пізніше публікації Григорія Кочура зникають зі сторінок журналу в 1973–1979 рр. під час маланчуківської заборони на прізвище перекладача, і знову з’являються у 1980-х та 1990-х роках. Йдеться лише про поодинокі переклади. Більша частина перекладів т. зв. “шухлядного циклу” з’явилася друком посмертно [3; 20; 22].
Г. Кочур дарує читачам “Всесвіту” шедеври світової поезії в інтерпретації українською мовою. Завдяки перекладачеві українською мовоюзазвучали твори 40 поетів світу, що представляють 14 літератур і 13 мов. Hайбільше – з польської, словацької, французької, чеської.
Г. Кочур також виступає як редактор чотирьох розділів перекладу роману “Улісс”, монументальної праці ірландського письменника Дж. Джойса (Всесвіт, 1966, № 5), що його здійснив відомий нині перекладач, а тоді ще початківець
О. Tерех. Робота редактора завжди залишається непомітною, проте репутація Г. Ко- чура як редактора чи то перекладів, чи то наукових досліджень початківців і досвід- чених перекладачів та науковців надійно підтверджує високий рівень цих творів.
Hе менш важливим є доробок перекладача як автора літературно-критичних статей, серед яких виділяємо власне літературознавчі та перекладознавчі праці. Ли- ше у 1960-х роках Г. Кочур опублікував 15 статей та 16 рецензій – дослідження, що охоплюють широкий часовий діапазон, відзначаються різноманітністю тематики та глибиною вивчення теми [4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 12; 13; 14; 15; 16; 17; 18; 19].
Г. Кочура цікавлять, передусім, окремі персоналії: майже кожна літературо- знавча стаття присвячена окремій видатній особистості. Здається, що Г. Кочур веде щоденник, фіксуючи визначні дати й аналізуючи творчість майстрів світової літера- тури. Cеред них – польський поет Юліан Tувім, великий бенгальський письменник- лірик Рабіндранат Tагор, німецький лірик Фрідріх Шиллер, давньоримський класик Вергілій: ті, з яких перекладав сам або ж перекладали інші; ті, творчість та сприй- няття яких у світі сам прагнув глибше розтлумачити, доводячи важливість збага- чення рідної літератури перекладами з цих авторів.
Літературознавчі розвідки Г. Кочура – це подання фактичного матеріалу про життя та творчість того чи іншого поета у межах його епохи, аналіз вагомості його доробку для світу; це дослідження його творчості в межах рідної та чужоземних літератур. Рідко зустрічаються літературознавчі статті у т. зв. чистому вигляді. Майже кожна розвідка містить бодай коротке повідомлення про рецепцію перекла- дів письменника в Україні.
Улюбленою темою літературознавчих досліджень є огляд розвитку окремих літератур. Здається, що Г. Кочур стежить за життям кожної літератури. Зокрема, з’являються розлогі дослідження про польську літературу та про новітню фран- цузьку літературу.
Перекладознавчі статті Г. Кочура – це розвідки, головно, з історії перекладу, що обов’язково містять елементи перекладознавчого аналізу. До них відносимо і численні рецензії на різноманітні перекладні видання. Рецензія Г. Кочура має чітку структуру: місце видання серед інших на цю ж тематику, відбір творів для пере- кладу, відтворення змістової точності, віршової техніки та стилістики оригіналу.
Tематично перекладознавчі дослідження поділяємо на статті, присвячені окре- мим персоналіям, головно, видатним майстрамперекладу, таким як М. Зеров, М. Рильський, В. Підмогильний, I. Cтешенко, М. Бажан, В. Мисик та ін.
Особливе місце у перекладознавчих статтях належить перекладацькій діяльності М. Зерова. З визнанням Г. Кочур характеризує свого вчителя: “Переклади Миколи Костьовича Зерова належать до найкращих зразків українського перекладацького мистецтва…” [17:103]. ГригорійПорфирович не раз підкреслював, що перекладам М. Зерова однаково властива змістова точність і велика поетична культура, щось таке, що давало усім цим поетичним творам єдиного, неповторно-зеровського звучання.
М. Лукашеві так само присвячено багато окремих досліджень та рядків в різ- них статтях. Високу оцінку дає Г. Кочур перекладам М. Лукаша з Лорки: “Звернен- ня М. Лукаша до лірики Г. Лорки – новий етап у присвоєнні українській літературі спадщини великого іспанськогопоета… У своїй інтерпретації М. Лукаш іде нови- ми, самостійними шляхами. Фольклорна основа поезії Лорки спонукала його шу- кати стилістичних відповідників у нашій народнопісенній традиції… Його переклад народний такою мірою, як оригінал. Але це не українізація іспанського тексту, а тільки відтворення його фольклорної суті – стилістичний такт і почуття міри ніде не зраджує перекладача” [12:21].Tаку ж високу оцінку отримують інші переклади М. Лукаша, а саме: “Дон Кіхот” М. де Cервантеса, “Мадам Боварі” Г. Флобера. Г. Кочурврешті підсумовує: “Переклад М. Лукаша – це все-таки непересічне яви- ще, як і вся його перекладна робота, і його можна розглядати скоріше як виняток, аніж як правило в нашій перекладацькій практиці” [9:94].
Ще одна важлива проблема – рецепція української літератури у світі. Особливу увагу приділено перекладам поезій T. Шевченка (польською, англійською, фран- цузькою мовами), М. Бажана (болгарською та чеською мовами), М. Рильського (польською та чеською мовами) на мови світу. Cеред статей знаходимо і рецензії на видання перекладів цих видатних письменників закордоном.
Розлоге дослідження про польські переклади з T. Шевченка (у виконанні Л. Cо- вінського, А. Горжалчинського, Владислава Cирокомлі, К. Блаховського, C. Tвер- дохліба та ін.) закінчується висновком: “…кількістю перекладів і художньою вартіс- тю чималої частини їх польська література серед літератур світу стоїть на одному із перших місць у засвоєнні спадщини великого Кобзаря” [17:104].
Високу оцінку дає Г. Кочур виданню T. Шевченка англійською мовою у пере- кладі Джона Віра: “Щодо самих перекладів, то хотілось впершу чергу відзначити їх велику змістову точність. Досконале знання обох мов… дає змогу перекладачеві передати кожен нюанс первотвору. Дж. Вір виявляє чималу стилістичну винахідли- вість, та й версифікаційна майстерність у нього на високому рівні” [6:154].
Hеабияку увагу приділяє Г. Кочур комплексному оглядові певної літератури у перекладі, особливо тієї, з якої сам перекладає. Hадзвичайно ґрунтовними є дослідження про французьку, чеську і словацьку літератури в українських перекла- дах та українську літературу у чеському та словацькому перекладі. Ці статті вража- ють вичерпністю матеріалу: рецепція літератур подається, починаючи з першого та закінчуючи останнім перекладом. Дослідник намагається провести межу між пере- кладами, що мають лише історико-літературне значення, та тими, що гармонійно увійшли у літературну полісистему мови-сприймача, тобто стали “тривким надбан- ням нашого читача” [11:124]. Г. Кочурдосконало вивчає сприйняття цих літератур не лише задля уточнення історії перекладу, але й задля майбутнього розвою україн- ського перекладу. Tрунтовно проаналізувавши існуючі роботи, він окреслює основ- ні прогалини, що потрібно заповнити: “Цілковита відсутністьсловацьких класиків
в українських перекладах – надто велика прогалина, і треба, не гаючи часу, хоч частково її заповнити” [11:125].
Перекладознавчі статті, що є переважно історичними оглядами за своєю суттю, містять стислі, проте влучні та узагальнено-глибокі зауваження щодо передачі зміс- ту і відтворення стилістики оригіналу у перекладі, щодо мови перекладу. Це свід- чить про детальний,глибокий лінгвостилістичний і перекладознавчий аналіз без- лічі оригіналів та їхніх перекладів. Г. Кочур інколи наводить зразки найкращих перекладацьких знахідок, а також і недоглядів. Для прикладу – про перекладацьку практику Бориса Tена: “Борису Tену властиві такі риси, як глибоке проникнення в текст твору, над яким він працює, уміння знайти найкраще стилістичне вирішення найскладніших проблем, багатствоукраїнської лексики, висока культура вірша. Xоч його переклади прозорі і приступні для сприйняття, проте перекладач не спрощує образів оригіналу, не уникає незвичних, часом навіть ризикованих образів, поширюючи таким чином сферу естетичних уявлень читача. Він нетільки майстерно володіє гекзаметром, але точно відтворює найскладнішу й різноманітну ритміку грецької драматургії. Критика й читачі одностайні у високій оцінці великої ваги Tенової перекладацької праці” [13:22].
Результати праці відомої перекладачки Iрини Cтешенко отримують таку оцінку: “Добре знання законів сцени позначилось на перекладах I. I. Cтешенко великою не- вимушеністю і природністю діалогів, приступністю тексту, розрахованого не лише на читача, а й на глядача. Вонаоднаково добре володіє і прозовою мовою і віршем, а багатство і різноманітність української стилістики робить переклади I. I. Cте- шенко дуже помітним явищем на тлі нашої перекладної літератури” [13:22-23].
Окреме місце в працях перекладача належить побажанням. Усі вони спрямо- вані в одне русло: “…треба прагнути до того, щоб кожна мова світу, кожна літера- тура мала у нас свого знавця, принаймні одну людину, що вільно орієнтується в цій мові та літературі і спроможна дати надійний переклад” [9:97]. Або ж: “I отут ви- никає ще одне побажання, адресоване до видавництва: час би вже розпочати видан- ня двомовних книжечок” [7:96]. Cеред інших бажань – побачити переклад певних авторів, поглибити розвиток перекладознавчої та перекладної справи в Україні, покращити освітню підготовку перекладачів.
Майже кожна стаття торкається проблем, які постійно непокоїли Г. Кочура, ідей, що були принциповими для нього. Це насамперед проблема вибору твору для перекладу: “Iдеальним чи принаймні близьким до ідеалу було б таке становище в царині художнього перекладу, коли, по-перше, можна рідною мовою прочитати, якщо не в досконалих, то в добрих перекладах найвидатніше, що створено в світо- вій літературі” [9:92]; проблема множинності перекладів: “Отже, в кожній багатій і розвиненій літературі цілком нормальне явище – виникнення кількох, а часом і багатьох перекладів, особливо, якщо йдеться про твір ідейно і формально склад- ний” [13:17]. Ще одним “…завданнямпершорядної ваги є популяризація україн-
ської літератури в світі, перекладу найкращих зразків українського письменства на найголовніші мови світу” [9:96]. Крім того, Г. Кочур визнає переклад лише з оригі- налу. Hа його думку, в поетичному перекладі важливо вміло й докладно відтворити не лише зміст, а й версифікацію оригіналу, так само як і стилістику оригіналу, враховуючи стан сучасної літературної мови.
Отже, блискучий поет і перекладач Г. Кочур постає глибоким істориком і тео- ретиком перекладу, різнобічно представляючи найвидатніших перекладачів, даючи панораму сприйняття певних літератур в Україні або ж української літератури у світі.
- Григорій Кочур: біобібліогр. покажч. : у 2 ч. / [уклад.: Г. Домбровська, З. Домбровська ; наук. ред., авт. передм. Р. Зорівчак. – 2-е вид., доопрац. ідопов. – Львів : ЛHУ ім. I. Франка, 2006. – (Українська біобібліографія. Hова серія ; чис. 21, ч. 1, 2). – Ч. 1. – 264 с. ; Ч. 2. – 496 с.
- Доценко Р. Hовий український “Гамлет” / Р. Доценко // Всесвіт. – 1965. – № 9. –
C. 158–160.
- Захаркін С. Дві редакції одного перекладу / C. Захаркін // Всесвіт. – 2000. – № 3/4. –
C. 155.
- Кочур F. Видано в Пряшеві / Г. Кочур // Всесвіт. – 1962. – № 7. – C. 72–74. – Рец. на кн.: Мольнар М. Tарас Шевченко у чехів та словаків / М.Мольнар. – Пряшів : Cловац. пед. вид-во, відділ укр. л-ри в Пряшеві, 1961. – 285 с. ; Орсаг-Гвєздослав П. Криваві сонети / П. Орсаг-Гвєздослав ; пер. зі словац. А. Патрус-Карпатський. – Пряшів : Cловац. пед. вид-во, 1961. – 55 с.
- Кочур F. До недожитого сімдесятиріччя Максима Рильського / Г. Кочур // Всесвіт. – 1965. – № 12. – C. 139–140. – Рец. на кн.: Rylskyj M. Posledni jaro/ M. Rylskyj ; vybrala a uspoř. M. Marčanová ; přel. : M. Marčanová, T. Schwarzová a J. Tureček-Jizerský / M. Ryl- skyj. – Praha : SNKLU, 1965. – 96 s.
- Кочур F. Добрі переклади англійською мовою / Г. Кочур // Всесвіт. – 1961. – № 11. –
C. 153–155. – Рец. на кн.: Shevchenko T. Selections / T. Shevchenko ; transl. by John Weir. – Tогоntо : Ukrainian Canadian, 1961. – 142 p.
- Кочур F. Етапи розвитку : (французька література в українському перекладі) / Г. Кочур
// Всесвіт. – 1962. – № 11. – C. 89–96.
- Кочур F. З останніх перекладів Максима Рильського / Г. Кочур, М. Лукаш // Всесвіт. – 1964. – № 10. – C. 76.
- Кочур F. Здобутки й перспективи / Г. Кочур // Всесвіт. – 1968. – № 1. – C. 92–97.
- Кочур F. Зразкове видання / Г. Кочур // Всесвіт. – 1962. – № 10. – C. 125–127. – Рец. на кн.: Bażan M. Mickiewicz w Odessie / М. Bażan. – Warszawa, 1962. – 71 s.
- Кочур F. Кілька порівнянь… / Г. Кочур // Всесвіт. – 1962. – № 6. – C. 123–127.
- Кочур F. Лорка в нових перекладах / Г. Кочур // Всесвіт. – 1967. – № 6. – C. 20–21.
- Кочур F. Майстри перекладу / Г. Кочур // Всесвіт. – 1966. – № 4. – C. 17–24.
- Кочур F. Максим Рильський у “целофановій серії” / Г. Кочур // Всесвіт. – 1965. – № 10. – C. 146–148. – Рец. на кн.: Rylski M. Poezje / M. Rylski ;wybór, wstep i przypisy F. Nieu- ważnego. – Warszawa : PIW, 1965. – 232 s.
- Кочур F. Мовами братніх народів / Г. Кочур // Всесвіт. – 1963. – № 9. – C. 82–83. – Рец. на кн.: Бажан М. Избрани стихотворения / М. Бажан. – Cофия,1963. – 102 c. ; Sosiura V. Tаk nikto nе lúbil / V. Sosiura. – Вгаtislаva, 1962. – 95 s.
- Кочур F. Hовий збірник, присвячений Шевченкові / Г. Кочур // Всесвіт. – 1963. – № 5. –
C. 39–40. – Рец. на кн.: Shevchenko T. The Bard of People’s Freedom : Collection of Essays
/ T. Shevchenko. – N. Y., 1962. – 62 p.
- Кочур F. Про переклади Зерова / Г. Кочур // Всесвіт. – 1963. – № 10. – C. 103–104.
- Кочур F. “Роки” Миколи Бажана в чеському перекладі / Г. Кочур // Всесвіт. – 1964. –
№ 3. – C. 152. – Рец. на кн.: Bažan M. Roky / M. Bažan ; vykr. a přel. V. Danĕk za spolupráce O. Zilynského. – Praha : Svét sorěni, 1963. – 110 s.
- Кочур F. Шевченко в польських перекладах / Г. Кочур // Всесвіт. – 1961. – № 9. –
C. 51–57.
- Mоскаленко M. Hовознайдені переклади Григорія Кочура / М. Москаленко // Всесвіт. – 2000. – № 3/4. – C. 143.
- [Неуважний Ф.] “Пшиязнь” про Григорія Кочура / Ф. Hеуважний // Всесвіт. – 1966. –
№ 4. – C. 25.
- Новикова M. “Шухлядний” цикл Григорія Кочура / М. Hовикова // Всесвіт. – 2000. –
№ 3/4. – C. 154–155.