Головна Статті ГРИГОРIЙ КОЧУР TА ВIКTОР КОПTIЛОВ : ПЕРЕXРЕCHI CTЕЖКИ ПЕРЕКЛАДАЧIВ 

ГРИГОРIЙ КОЧУР TА ВIКTОР КОПTIЛОВ : ПЕРЕXРЕCHI CTЕЖКИ ПЕРЕКЛАДАЧIВ 

by Redaktor

Iрина ОДРЕXIВCЬКА
Львів

Перекладачі у нас на очах виросли у щось таке, чого ми не змогли ще ані визначити, ані докінця зрозуміти, – в явище доби.
Марина Hовикова

Tермін “світова література” вперше використав Й. В. Tете у розмові зі своїм секретарем Й. Еккерманом 1 січня 1827 р., наголошуючи на тому, що людство всту- пає в епоху світової літератури, і кожний повинен сприяти її появі. Tоді на допо- могу приходить переклад якміжкультурний естетичний феномен. Переклад в Україні завжди був “більше, ніж переклад”, подарувавши українській культурі десятки по-справжньому видатних постатей, і серед них – Григорія Кочура та Віктора Коптілова. Обоє випускники Київського університету, для обох характерна безмежна освіченість, тактовність, словесна майстерність та віра в слово. В. Копті- лов зазначає, що “переклади Г. Кочура, гідного продовжувача традицій М. Риль- ського та М. Зерова, підкуповують своєю поетичністю та музикальністю” [3:256]. I далі – своєрідне логічне продовження дала Р. Зорівчак: “В. Коптілова можна вважати вірним учнем I. Франка, М. Зерова, М. Рильського, Г. Кочура щодо ясностіта чіткості висловлених думок, щодо прозорості стилю” [1:169]. Адже обом нале- жать неперевершені за глибиною перекладознавчі розвідки і майстерні поетичні переклади.

Доля з’єднала стежки Г. Кочура та В. Коптілова у київській книгарні “Cяйво”, яка в 60–80-ті роки відігравала значну роль у життіукраїнських інтелектуалів. I саме сюди двічі на тиждень приїжджав Г. Кочур, завжди творчо налаштований, з новими задумами. Подвижницька перекладацька діяльність Г. Кочура справила глибокий вплив на В. Коптілова. Одного разу, як сам він пригадує, прогулювався парком поблизу видавництва “Радянська школа” і випадково зустрів Г. Кочура. Майстер підходить і каже: “От добре, що я Вас побачив. Лукаш казав, щоб Ви пере- клали “Дзвони” Е. А. По”, на що В. Коптілов відповів: “Я б не взявся за таку – сві- тового масштабу – річ. Це – твір не мого калібру”. Але Г. Кочур був невблаганний, стверджуючи, що М. Лукаш не може перекласти шедевр Е. А. По, бо засів за черго- вий розділ “Дон Кіхота”. Мовляв, треба В. Коптілову спробувати; і так стався вирі- шальний прихід В. Коптілова до перекладання авторів світової класики.

Українські історики художнього перекладу стверджують, що перекладів амери- канської літератури українською мовою до другоїполовини XIX ст. існувало дуже

мало. Вірш “Дзвони” переклав лише В. Щурат 1901 р. Е. По належать без пере- більшення хрестоматійні вірші “Крук”, “Аннабель Лі”, “Ельдорадо”, без яких не можна уявити жодної антології американської поезії. Tим вагоміше звернення В. Коптілова до творчості Е. А. По. “Дзвони” справедливо вважаються найяскра- вішим прикладом фоносемантики, до якої часто вдавався автор: звук керує змістом. В. Коптілов у перекладах творів Е. А. По успішно зберіг баланс емоційного забарв- лення звуків, до того ж, намагався посилити евфонію алітерацією “л”. Досить вдало передає В. Коптілов і характеристики звучання дзвонів. В оригіналі це molten- golden notes, liquid ditty floats, swell, well, а в перекладі переливний ллсться спів, плинний струмінь лине, плинним ладом-звукоспадом лине дзвін та ін. У “Дзвонах” ономатопеїчні ресурси мови поєднуються з традиційно незвичною для творів Е. По структурою вірша: залучення різних розмірів та наростання кількості рядків у кож- ній строфі. В. Коптілов відтворив численні повтори, виразно бачимо бажання пере- кладача максимально наблизитися до еквілінеарності, ритмо-метричних та римо- утворюючих особливостей першотвору. Вершинні переклади поеми “Крук”, балади “Ельдорадо” Г. Кочура доповнились майстерним перекладом вірша “Дзвони” В. Коптілова в україномовній спадщині американського класика.

Зазначимо, що оригінальність та неповторність перекладів зумовлюється не ли- ше фаховістю, але й своєрідністю мовної особистостіперекладача, яка ґрунтується на його світоглядній та творчій системі. Мовна особистість перекладача, в якій реа- лізується і його творча індивідуальність, і творчий метод, безпосередньо впливає на експресивність тексту перекладу, на його ритміку (інтонаційний малюнок) і в кін- цевому результаті – на цілісне сприйняття перекладеного твору. У статті “Україн- ські переклади лірики Tете: до 250-річчя від дня народження великого німецького письменника” В. Коптілов аналізує українські переклади творів Й. В. Tете і дохо- дить висновку, що “Г. Кочурові буловластиве надзвичайно відповідальне ставлен- ня до своєї праці. Перекладати поезію, побудовану на співвідношенні абстрактних понять, важко, вона не дозволяє вдатися до образних варіацій, які часто допома- гають перекладачам” [7:7]. Як підкреслює В. Коптілов, Г. Кочур успішно подолав труднощі й дав прекрасний, близький до оригіналу переклад програмової поезії Й. В. Tете “Природа і мистецтво”:

З мистецтвом наче й в розбраті природа, I все ж вони стріваються щомить.

Tоді й у мене серце не щемить, Коли панує поміж ними згода.

До речі, В. Коптілов зазначає, що спочатку Г. Кочур переклав останній рядок згаданого сонета так: “Cвободу нам закони лиш несуть”. Cказано дуже добре – і поетично, і точно: всі слова оригінального рядка “Und das Gesetz nur kann uns Freiheit geben” мають свої відповідники в перекладі. Проте український рядок забринів надто політично завдяки багатозначності слова “закон” – і перекладач знайшов його вдалий синонім, щоб уникнути не властивих оригіналові асоціацій: “Лиш правила свободу нам несуть”. Hеосяжність оригінального тексту Майстер відтворив бездоганно, і роботу його критик В. Коптілов ретельно проаналізував.

Шляхи цих двох майстрів перекладу перетнулись і при перенесенні на україн- ський ґрунт творів В. Шекспіра. Hа думку В. Коптілова, переклад Г. Кочура Шекс- пірового “Гамлета” бездоганний, найближчий до оригіналу, варті уваги також його дослідження на тему рецепції творчості Шекспіра в українській літературі. В. Коп- тілов стверджує, що перекласти хоча б один твір Шекспіра вважає своїм обов’язком кожен тлумач, тому він теж здійснив переклад драми “Зимова казка” для повного зібрання творів Шекспіра українською мовою (1984–1986).

Ще одним прикладом обопільного зацікавлення англомовною літературою є пе- реклад з П. Б. Шеллі. В. Коптілов у своїй праці “Tеорія і практика перекладу” [6] розглядає переклади сонету “Озимандія” П. Б. Шеллі, який мав цікаву історію в українській літературі, оскільки став поштовхом до створення славнозвісної поезії Лесі Українки “Hапис у руїні” [6:221]. Hа український ґрунт цей сонет перенесли багато перекладачів: I. Франко, О. Бурґгардт, В. Мисик, Г. Кочур та В. Коптілов.

P. B. ShelleyПереклав Г. КочyрПереклав В. Коптілов
I met a traveller from an antiquelandWho said: Two vast andtrunkless legs of stoneStand in the desert. Near them,on the sand,Half sunk, a shattered visage lies,whose frown,Cтрів подорожнього я здальної країни.Казав він: двос ніг без тулубастирчать,Камінні, й побіч них, в піску, –лице камінне.У стертих рисах ще лишиласяпечатьМандрівника в пустелі язустрів.Він мовив: “Tам лежать впіску сипкомуУламки постаті. Погорду йгнівHезгаслий зір несе всім інікому.
And wrinkled lip, and sneerof cold command,Tell that its sculptor well thosepassions readWhich yet survive, stampedon these lifeless things,The hand that mocked them,and the heart that fed;Жорстокості, страшна зневагай лють зухвала.Як добре відтворить зумів тевсе різьбарУ брилі, що й його в вікахперетривала,I серце, де палав цихпристрастей пожар.Розколина розбила вигинбрів,Tа посмішка зневажлива йвеличнаПережила і скульптора,й того,Xто всім жадав погрожувативічно.
And on the pedestal these wordsappear:“My name is Ozymandias, kingof kings:Look on my works, ye Mighty,and despair!”Помітні ще й слова пихаті танедобрі:“Я – Озимандія, я над царямицар.Дивуйтеся мені, могутні іхоробрі.Hа постаменті кілька слівстоїть:“Я – Озимандія, я – царвсього.До ніг моїх схиляйтесь ітремтіть!”
Nothing beside remains.Round the decayOf that colossal wreck,boundless and bareThe lone and level sandsstretch far away.Жахайтеся і тремтіть: оце моїділа!”Hавколо порожньо. I тількиген під обрійПустеля смугою німих пісківлягла.Оце й усе. Hавкруг саміруїни,В піску колóс поверженийлежить,I звідусіль пісок на ньогорине.

Обидва переклади зберігають образність та сатиру першотвору, хоча Г. Кочур прагне відтворити кожну деталь, а В. Коптілов частоузагальнює, вимальовуючи одну велику картину: two vast and trunkless legs – двос ніг без тулуба (Г. Кочур); уламки постаті (В. Коптілов). Xарактеризуючи В. Коптілова як перекладача німе- цького поета Логау, Г. Кочур писав: “В. Коптілов належить до перекладачів, у яких точність поєднується зі сміливістю: в перекладі афористичних поезій Логау він час- тенько жертвує дослівністю заради збереження духу й гостроти вислову оригіналу, досягаючи дуже добрих наслідків майже в усіх випадках” [11:88]. Цю характерис- тику можна віднести і до В. Коптілова– перекладача “Озимандії” П. Б. Шеллі. Обидва перекладачі успішно зберегли канонічну риму та 14-рядкову структуру со- нета у розмірі п’ятистопного ямбу й тонко передали мелодику.

Зі спогадів В. Коптілова дізнаємось, що Г. Кочур завжди цікаво коментував літературні факти, ніколи не уникав розмов, а навпаки, був радий поділитися дум- ками та враженнями, дати пораду. Hаприклад, у книгарні “Cяйво” Г. Кочур у роз- мові з В. Коптіловим зробив зауваження щодо неточності, якої допустився В. Коп- тілов у відтворенні ритміки, перекладаючи двовірш Г. Гайне “Ich grolle nicht, und wenn das Herz auch bricht…” Власне, В. Коптілов намагався передати ритміку оригіналу, але не поталанило цього досягти. Двічі він радився з Г. Кочуром, але ви- правити ритміку так і не вдалося. Однак В. Коптілов переконаний, що їхні зустрічі були показовим прикладом спілкування перекладача з критиком перекладу.

Крім власне перекладів, у доробку Г. Кочура та В. Коптілова є значна кількість критичних оглядів, у яких вони систематизували здобутки та окреслили перспек- тиви розвитку української школи перекладу другої половини XX ст. Cтатті В. Копті- лова “Широкі обрії поетичного перекладу” [8], “Здобутки поетичного перекладу” [4], “Живое слово перевода” [2] цілком співзвучні з працями Г. Кочура “Майстри пере- кладу” [12], “Здобутки й перспективи” [10], що висвітлювали назрілі питання теорії та практики художнього перекладу.

В. Коптілов як високопрофесійний аналітик перекладацького процесу теж сприяв розвитку кочурознавства в Україні. В одній із своїх фундаментальних праць “Актуальні питання українського художнього перекладу” (дослідження ґрунтується на докторській дисертації науковця – першого доктора філологічних наук з пере- кладознавства в Україні) В. Коптілов наголошує на перекладацькій концепції Г. Ко- чура, а також аналізує переклади балади Е. А. По “Крук”, високо оцінюючи україн- ське тлумачення тексту [9:118]. У рецензії “Cправжній Tувім” (йдеться про видан- ня: Tувім Ю. Вибрані поезії. – К., 1963) В. Коптілов зосереджується на перекладах Г. Кочура, що переважають кількісно у цій збірці [5:3]. Hауковець на підставі гли- бокого аналізу робить висновок, що рядки Г. Кочура гранично співзвучні рядкам Ю. Tувіма не лише своєю фізично відчутною матеріальністю, але й семантико ваго- мим звукописом [5:4]. У кількох статтях В. Коптілов розглядав також Кочурові переклади французької поезії.

Tонке чуття поезії, любов до слова та відданість перекладацькій справі поєд- нали долі подвижників української школи художньогоперекладу – Г. Кочура та В. Коптілова. У вивченні історії художнього перекладу в Україні гармонійно пере- плітаються дві віхи – кочурознавства та коптілознавства.

  1. Зорівчак Р. П. Класик українського перекладознавства : (до 75-річчя професора Віктора Вікторовича Коптілова) / Р. П. Зорівчак // Studia Germanica etRomanica : Iноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання. – 2006. – Tом 3. – № 1 (7). – C. 167–171.
  2. Коптилов В. Живое слово перевода / В. Коптилов // Радуга. – 1982. – № 11. – C. 150–155.
  3. Коптилов В. В. Что нам мешает? / В. В. Коптилов // Дружба народов. – 1966. – № 10. – C. 256–258.
  4. Коптілов В. Здобутки поетичного перекладу / В. Коптілов // Літературно-критичний огляд. Рік 1975. – К., 1976. – C. 169–189.
  5. Коптілов В. Cправжній Tувім / В. Коптілов // Літ. Україна. – 1963. – 20 верес. – Рец. на кн.: Tувім Ю. Вибрані поезії : пер. з пол. / Ю. Tувім. – К. :Держлітвидав, 1963. – 299 с.
  6. Коптілов В. Tеорія і практика перекладу : навч. посіб. / В. Коптілов. – К. : Юніверс, 2003. – 280 с.
  7. Коптілов В. Українські переклади лірики Tете : до 250-річчя від дня народження ні- мецького письменника / В. Коптілов // Літ. Україна. – 1999. – 16 верес. – C. 7.
  8. Коптілов В. Широкі обрії поетичного перекладу / В. Коптілов // Вітчизна. – 1976. – № 8. – C. 114–126.
  9. Коптілов В. В. Актуальні питання українського художнього перекладу / В. В. Коптілов. – К. : Дніпро, 1971. – 132 с.
  10. Кочур F. Здобутки й перспективи / Г. Кочур // Всесвіт. – 1968. – № 1. – C. 92–97.
  11. Кочур F. Література та переклад. Дослідження. Рецензії. Літературні портрети. Iнтерв’ю / Г. Кочур ; упоряд.: А. Кочур, М. Кочур; [авт. вступ. сл. I. Дзюба, Р. Зорів- чак]. – К. : Cмолоскип, 2008. – T. 1. – 612 с.
  12. Кочур F. Майстри перекладу / Г. Кочур // Всесвіт. – 1966. – № 4. – C. 17–24.

За темою