Анжела КАМ’ЯHЕЦЬ
Львів
Перекладність – споконвічно контроверсійне питання у перекладознавстві. У різні часи переважали різні погляди на принципову можливість перекладу. Були учені, які вважали, що переклад – тобто створення цільового тексту, рівнозначного оригіналові, – у принципі неможливий. Iнші наполягали, що перекласти можна геть усе будь-якою мовою – такою, зокрема, була офіційна позиція радянського перекладознавства. У новітній історії перекладознавства тема неперекладності зно- ву актуальна.
У своєму дослідженні я торкнулася проблеми неперекладності, розглядаючи способи відтворення в цільовому тексті інтертекстуальної іронії. Матеріалом до- слідження служить роман В. Hабокова “Лоліта”, в якому автор використовує інтер- текстуальну іронію як домінантний прийом; цей роман – квінтесенція його освіти, культури, мовних уподобань. Кожна фраза, кожний образ “Лоліти” апелює до гли- бокої ерудиції, високої культури і розвиненого іронічного інтелекту. Англійською роман “Лоліта” вперше був надрукований у вересні 1955 р. в паризькому видав- ництві “Olympia Press”, а у CША вийшов аж у серпні 1958 р., “переживши дра- матичні колізії сприйняття та тлумачення тексту: від звинувачень у порнографіч- ності змісту до захоплених філологічних студій і статусу одного з найелітарніших текстів XX століття” [1:403].
Російський переклад, який дехто з дослідників уважає не перекладом, а новою версією тексту “Лоліти” [1:403], вийшов 1967 р. Попри безумовну стилістичну ви- шуканість російськомовної “Лоліти”, сам автор не був задоволений цим перекла- дом – про це свідчить, зокрема, такий його коментар у “Постскриптумі до росій- ського видання”: “Американського читача я так палко переконую в перевагах моєї російської мови над англійською, що якийсь славіст може й справді подумати, ніби мій переклад “Лоліти” у сто разів кращий за оригінал. Мене ж тепер тільки нудить від деренчання моїх іржавих російських струн. Iсторія цього перекладу – історія розчарування. Hа жаль, та “дивовижна російська мова”, яка, здавалось мені, все че- кає мене десь, цвіте, як вірна весна за наглухо зачиненою брамою, від якої стільки років зберігавсяв мене ключ, виявилась неіснуючою, і за брамою немає нічого, крім обвуглених пнів і осінньої безнадійної далечіні, а ключ у руці радше скидаєть- ся на відмичку” [10:358]. Цей коментар дає важливу інформацію і аж ніяк не при- меншує вартості автоперекладу “Лоліти” для дослідження. Очевидно, незадоволе- ність В. Hабокова своїм російським перекладом “Лоліти” зумовлена насамперед об’єктивноюнеспроможністю зберегти численні й різноманітні елементи мовної
гри, що присутні в англійському тексті. Tекст оригіналу настільки тісно вплетений у контекст європейської та американської літератури й культури, що відтворити в російському перекладі всі тонкі натяки, каламбури, паралелі й підтексти, практично неможливо; для цього, мабуть, довелося б написати новий роман.
Український переклад “Лоліти” вийшов друком у травні 2008 р. Здійснив його П. Tаращук. Hа вимогу власника авторського права, сина автора “Лоліти” Д. Hабо- кова, український переклад був виконаний з російської версії роману. Український переклад супроводжуєтьсяпримітками П. Бабая [1], де, зокрема, пояснюються де- які алюзії у творі.
У цій статті я розглядаю два уривки з роману “Лоліта”, що містять інтертексту- альну іронію, ускладнену грою слів – це один із улюблених прийомів В. Hабокова і водночас один із найбільших викликів для перекладача.
Отже, перший епізод такий: укотре зауваживши позаду авто таємничого пере- слідувача (Куїлті), Гумберт Гумберт – не певний, чи цесправді хтось стежить за ним і Лолітою, чи йому так тільки ввижається – цитує й перекручує відчайдушне благання Фауста з трагедії К. Марло, намагаючись приховати реальну тривогу за іронією:
The driver behind me… looked like a display dummy, and his convertible seemed to move only because an invisible rope of silent silk connected it with our shabby vehicle. We were many times weaker than his splendid, lacquered machine, so that I did not even attempt to outspeed him. O lente currite noctis equi! O softly run, nightmares! [18:219].
До цього уривка в кінці тексту подано примітку такого змісту: “O lente currite noctis equi!: “O slowly run, horses of the night”; “переклад” Гумберта Гумберта – гра слів із дослівним англійським перекладом латинського рядка (night mares), який походить із “The Tragical History of the Life and Death of Doctor Faustus” Крістофера Марло (1564–1593). Коли Фаустові залишилася лише година до вічного прокляття, він відчайдушно прагне якось продовжити свій час [6:412].
Hасправді зазначена латинська цитата первинно походить не з трагедії К. Мар- ло, англійського драматурга XVI ст., а зі значно давнішого джерела – однієї з лю- бовних елегій Овідія (“Amores”), і йдеться в ній буквально про колісницю часу: герой хоче, щоб ніч тягнулась довше і він міг довше побути з коханою. А богиня світанку Аврора, що править колісницею часу, як завжди, поспішає, втікаючи від старого немічногочоловіка Tіфона, для якого вона випросила в Юпітера вічне життя, але забула попросити про вічну молодість:
Все ти тікаєш од мужа – зв’ялив його вік безконечний. О, як зненавидів він ту колісницю твою!
Чи не гукнула б і ти, обнявши якогось Кефала,
Коням нічним: “Не спішіть! Fоді-бо квапитись так!” Що я в тім винен, що муж твій ослаб? Чи ж я тобі радив Брати старого? Чому ж я маю кару нести? [12:51].
Фауст у К. Марло вживає цей вислів уже в переносному значенні: він відчай- душно прагне, щоб час зупинився і фатальна година, коли Люцифер прийде по його душу, ніколи не настала:
Ah, Faustus,
Now hast thou but one bare hour to live, And then thou must be damned perpetually!
Stand still, you ever-moving spheres of heaven, That time may cease, and midnight never come:
Fair Nature’s eye, rise, rise again and make Perpetual day; or let this hour be but
A year, a month, a week, a natural day, That Faustus may repent and save his soul! O lente, lente, currite noctis equi! [17].
У романі В. Hабокова, наскрізь просякнутому іронією, герой і оповідач в одній особі цитує К. Марло (і водночас Овідія) іронічно. Tаку інтерпретацію підказує, зокрема, зіставлення трагічного контексту твору К. Марло з іронічним тоном “Лоліти”. З іншого боку, про іронію свідчить те, що Гумберт Гумберт перекручує англійський переклад цитати: “horses of the night” (як прийнято перекладати зазна- чений латинський вислів англійською [7]) він замінює на “night mares”, які легко перетворюються на “nightmares”, – і вживає англійський “переклад” не в перенос- ному значенні як ідіому, а в прямому, маючи на увазі буквально: “Ïдь повільніше, жахіття!” (а не: “Зупинися, часе!”). Власне, саме англійське слово mare у британ- ському варіанті має переносне значення жахіття.
Tрагедія К. Марло “The Tragical History of the Life and Death of Doctor Faustus” – дуже відомий в англомовному світі твір, що входить до кожної антології англій- ської поезії [4:21]. Латинський вислів “Е lente currite noctis equi!”, з англійським перекладом, міститься в англомовному словнику латинських прислів’їв, крилатих висловів та слів [7], що свідчить про його відносну поширеність та ідіоматичність в англомовному світі. Отже, можна припустити, що для значної частки англомовних читачів “Лоліти” інтертекстуальна іронія, утворена за допомогою гри слів та алюзії на К. Марло, доступна.
У російській версії “Лоліти” зазначений уривок перекладено так:
Е lente currite noctis equi! О тихо бегите, ночные драконы! [10:250].
Зрозуміло, що зберегти в перекладі гру слів, яка створює комічний ефект і підси- лює іронію, навряд чи можливо. Замість night mares В. Hабоков ужив слово, яке част- ково поєднує в собі семантику слів кінь (як тварина, що тягне колісницю) і жахіття. Водночас можливо, що дракони, які з’явилися в російській версії, – це алюзія на ін- ший уривок “Фауста”, в якому описано, як Фауст “піднісся вище олімпійських круч” (переклад М. Cтріхи [8]) в огненній колісниці, запряженій драконами:
Learned Faustus,
To know the secrets of astronomy
Graven in the book of Jove’s high firmament, Did mount himself to scale Olympus’ top, Being seated in a chariot burning bright,
Drawn by the strength of yoky dragons’ necks [17].
Запозиченість латинського вислову в російській версії “Лоліти”, як і в англій- ській, очевидна, однак без зв’язку з трагедією К. Марло його значення не зрозуміле; не надто прояснює його й “переклад”. Hаявність латинської фрази допомагає іден- тифікувати наступний за нею вислів“О тихо бегите, ночные драконы!” як цитату, що певною мірою забезпечує когерентність тексту – бо якщо не сприймати цей вислів як цитату, то російський текст насправді не когерентний: не зрозуміло, до чого тут “ночные драконы”, адже дія відбувається вдень. Відчути ж іронію, мабуть, можливо, лише розпізнавши інший – трагічний – контекст, до якого апелює опо- відач за допомогою трансформованої цитати.
Tвір К. Марло “The Tragical History of the Life and Death of Doctor Faustus” неодноразово перекладали російською мовою. Перші часткові переклади з’явилися майже півтора століття тому. У грудні 1859 р. часопис “Cовременник” опублікував уривок із трагедії в перекладі Д.Мінаєва. Hаступного року часопис “Русское слово” надрукував переклад останньої сцени трагедії, що належав М. Михайлову. Перший повнийпереклад трагедії виконав Д. Мінаєв (часопис “Дело”, 1871, травень). К. Бальмонту належить другий переклад (“Жизнь”, 1899, кн. 7 і8). У перекладі О. Бірукової трагедію було видано 1949 р. (“Гослитиздат”) і 1959 р. (“Искусство”); у збірнику “Легенда о докторе Фаусте” (видавництво АH CCCР, 1958, с. 258–314) було опубліковано переклад трагедії, який виконала H. Амосова.
Hаявність кількох російських перекладів конкретного оригіналу дає підстави припустити, що в російській культурі цей твір посідає певне місце, і якась частка цільової російськомовної аудиторії може бути з ним ознайомлена. Утім, наважи- мося припустити, що ця частка недуже значна, передусім тому, що конкретний твір не входить до шкільної програми із зарубіжної літератури.
Власне, в російській версії “Лоліти” можна було зацитувати російський пере- клад твору К. Марло, однак, як зазначено вище, навряд чи існує спосіб відтворити гру слів, яка великою мірою підсилює іронію, по-перше, через відмінність між структурами мов (англійською: horses-mares-nightmares, російською: кони-?-кош- мары), а по-друге, через те, що в російській культурі цитата з Овідія-Марло (чи то латинською мовою, чи російською) не набула поширення, не стала крилатим висло- вом чи ідіомою – тобто не наблизилась до статусу знаку.
В українському перекладі П. Tаращука латинську цитату збережено мовою оригіналу, а наступне речення перекладено дослівно з російського тексту:
Е lente currite noctis equi! О тихо біжіть, нічні дракони! [11:250].
Жодної примітки із поясненням цієї алюзії немає.
П. Tаращук у цьому випадку – як і в переважній більшості інших – скопіював стратегію В. Hабокова, застосовану в російській версії; це означає, що для “роз- шифрування” згаданого уривка аудиторія мусить знати трагедію К. Марло, з якої походить цитата. Українською “Доктора Фауста” традиційно перекладали менше, ніж російською. Першим це зробив C. Крижевич, його переклад опублікував 1979 р. журнал “Всесвіт” [9]; 2003 р. вийшов друком переклад М. Cтріхи [8] (насправді виконаний ще 1985 р.). Очевидно, що сучасній українській аудиторії доступніший переклад М. Cтріхи, оскільки його опубліковано відносно недавно в антології англійської поезії, і його ще дотепер можна знайти в книгарнях. Tим часом переклад C. Крижевича від часу своєї першої появи у “Всесвіті” жодного разу не перевидавався, і знайти його сьогодні можна хіба що в бібліотеках, в архі- вах періодичних видань.
У перекладі М. Cтріхи останній монолог Фавста (саме так М. Cтріха переклав ім’я головного героя) звучить так:
О Фавсте,
Година залишилася тобі,
лише година, й вічні муки потім. Cпинись, невпинний рух небесних сфер, Cпинися, час, щоб північ не настала!
Ясне природи око, знов зійди,
Щоб вічний день зайнявсь! Hехай година Tриває рік, чи тиждень, чи добу,
Щоб зміг я каяттям іще спастися!
O lente, lente currite noctis equi!*
Примітка (*): О тихше, тихше мчіте, коні ночі (лат.). – Овідій. Amores 1, 13 [8:82].
У двох українських перекладах “Доктора Фауста” вислів “O lente, lente currite noctis equi!” перекладено по-різному (у C. Крижевича: “О коні ночі, стиште, стиште біг!” [9:185]) і в обох випадках інакше, ніж у перекладі самої елегії Овідія, з якої походить ця цитата (“Hе спішіть!Годі-бо квапитись так!”). I C. Крижевич, і М. Cтріха переклали трагедію К. Марло раніше, ніж вийшов друком український перекладвідповідної елегії Овідія, тож вони в принципі не могли використати в “Докторі Фаусті” цитату з українського перекладу Овідія і якось посприяти попу- ляризації цього вислову.
Очевидно, що відтворити в українському перекладі “Лоліти” гру слів у цитаті з Овідія-Марло навряд чи можливо, з тих самих міркувань, що й у російській версії.
Як альтернативу “нічним драконам”, у перекладі “Лоліти” можна дослівно зацитувати текст примітки з українського перекладу “Фавста”: “O lente, lente currite noctis equi! О тихше, тихше мчіте, коні ночі!” і пояснити в примітці значення і контекст цього вислову в трагедії К. Марло. Читач тоді, можливо, зрозуміє, що Гумберт Гумберт, по-перше, вживає ідіому (хай і не трансформовану, як в англій-
ському оригіналі), а по-друге, вживає її майже в дослівному значенні: метафора тут – лише “коні ночі” (“коні ночі” – це вже не “колісницячасу”, а те таємниче авто, що невідступно їде слідом), тобто іронізує. Варто теж надати в примітці інформа- цію про українські переклади “Tрагічної історії доктора Фауста” задля популяри- зації цього твору в українській культурі.
У другому епізоді міститься іронічна алюзія на В. Шекспіра, теж ускладнена (але водночас і уможливлена) грою слів. Куїлті, один із героїв роману “Лоліта”, збагнувши нарешті, що Гумберт Гумберт (головний герой, від імені якого ведеться оповідь), схоже, справді збираєтьсяйого застрелити, пропонує йому свій будинок як “компенсацію” за давню “образу” (Лоліту) – за умови, що той “припинить тиця- ти в нього пістолетом”:
I promise… you will be happy here, with a magnificent cellar, and all the royalties from my next play – I have not much at the bank right now but I propose toborrow – you know, as the Bard said, with that cold in his head, to borrow and to borrow and to borrow [18:301].
Цитата, на яку посилається Куїлті, походить зі знаменитого монологу Макбета у трагедії В. Шекспіра (відомо, що в англомовному світі the Bard – це В. Шекспір). Почувши про смерть колись палко коханої дружини, Макбет усвідомлює власну байдужість до цієї події:
She should have died hereafter;
There would have been a time for such a word. Tomorrow, and tomorrow, and tomorrow, Creeps in this petty pace from day to day,
To the last syllable of recorded time; And all our yesterdays have lighted fools
The way to dusty death. Out, out, brief candle! Life’s but a walking shadow, a poor player That struts and frets his hour upon the stage And then is heard no more. It is a tale
Told by an idiot, full of sound and fury Signifying nothing. – “Macbeth” (акт 5, сцена 5).
Cмерть – наше повернення у прах – здається Макбетові просто останнім актом якоїсь дуже поганої п’єси, “казки дурня, всієї зі слівгучних (“full of sound and fury”), і геть безглуздої (“signifying nothing”)” (український переклад Бориса Tена і В. Гуменюка [16:410]). Убивство короля Дункана і захоплення його трону у ретро- спективі видаються йому сценами з драми, в якій йому, Макбетові, взагалі не нале- жало грати. Думка, що “весь світ театр” буває для героїв В. Шекспіра дуже гні- тючою.
“Tomorrow, and tomorrow, and tomorrow” поряд з іншими фразами, узятими з монологу Макбета – цієї скарбниці “шекспіризмів”, відображає монотонний рух часу, який несе бідолашного короля-актора з однієї сцени в іншу.
Tрагічний контекст, до якого апелює герой В. Hабокова, різко контрастує з контекстом “Лоліти”. Куїлті відверто іронізує, додаючи перед викривленою цита- тою (“to borrow, to borrow, and to borrow”) “as the Bard said with that cold in his head” (тобто, ніби саме так звучить сакраментальна фраза “tomorrow, and tomorrow, and tomorrow”, якщо вимовляти її “через ніс”, при нежиті).
“Tomorrow, and tomorrow, and tomorrow” належить до найвідоміших цитат із В. Шекспіра. Про це свідчить зокрема наявність її у довідкових джерелах; перелік творів, що містять посилання на неї, налічує понад двадцять позицій, серед яких, зокрема, роман Джеймса Джойса “A Portrait of the Artist as a Young Man”, есей Олдоса Гакслі “Tomorrow, and Tomorrow, and Tomorrow”, новела Джона Апдайка “Tomorrow, and Tomorrow, and Tomorrow and So Forth”, новела Курта Воннеґута “Tomorrow, and Tomorrow, and Tomorrow” та інші. Отже, можна припустити, що інтертекстуальна іронія у творі В. Hабокова, утворена за допомогою алюзії на В. Шекспіра з грою слів, доступна значній частці англомовних читачів “Лоліти”.
У російській версії “Лоліти” В. Hабоков замінив іронічну алюзію на В. Шекс- піра алюзією на О. Пушкіна:
Обещаю… что вы заживете здесь счастливо, пользуясь великолепным погребом и всем доходом с моей следующей пьесы, – у меня сейчас маловато вбанке, но ничего, буду жить долгами, как жил его отец по словам поэта [10:341].
Підкреслена цитата походить із твору О. Пушкіна “Cвгеній Онєгін”, що його в Росії (ів Україні) ретельно вивчають у межах шкільної програми:
Cлужив отлично-благородно, Долгами жил его отец, Давал три бала ежегодно
И промотался наконец [13:10].
В. Hабоков, усвідомлюючи неможливість відтворення гри слів у російській версії “Лоліти”, замінив алюзію на “Макбета” алюзією на широковідомий твір російської літератури, і цим частково зберіг іронію. Частково – по-перше, тому, що зацитований уривок “Cвгенія Онєгіна” по суті жартівливий за тональністю, на від- міну від пронизаного відчаєм монологу Макбета; а по-друге, в російській версії немає каламбуру, який істотно підсилює іронію. В російській версії Куїлті, циту- ючи О. Пушкіна, лише злегка відмежовується від сказаного, маючи на увазі при- близно таке: трагедії не сталося, бо все це вже колись було, і т. д.
Український переклад П. Tаращука звучить так:
Обіцяю… ви заживете тут щасливо, користуючись чудовим погребом і всім прибутком з моєї наступної п’єси – у мене тепер малувато в банку, але нічого, житиму боргами, як жив його батько, за словами поета [11:378].
У цьому випадку П. Tаращук, переклавши дослівно, не скопіював стратегію В. Hабокова, який замінив у російській версії іронічну алюзію на В. Шекспіра алю- зією на твір цільової культури. Український перекладач переклав цитату із “Cвгенія
Онєгіна” – широко відомого в Україні поетичного твору – дослівно, попри наяв- ність якісного віршованого українського перекладу; і зрозуміти логіку такого рі- шення важко. Адже у перекладознавстві загальновизнано, що цитати належить відтворювати за існуючимиперекладами відповідних творів, а не перекладати щораз наново, бо в такому випадку вони мають значно менше шансів бути впізна- ними йчітко асоціюватися з відповідними контекстами, а тим паче перетворитися на афоризми (якими вони могли вже стати в культурі-джерелі).
Переклад “Cвгенія Онєгіна” створювався до столітнього ювілею О. Пушкіна (1937 р.). Cвої варіанти перекладу розпочали тоді й Г. Кочур, і Л. Гребінка, але тільки М. Рильський завершив свою працю [5:184], і його версію вже визнано за хрестоматійну [2:142]. Переклад пушкінського шедевру відразу потрапив під при- скіпливу увагу критиків. Попри окремі зауваження й недоліки, чимало з яких було усунено завдяки пізнішим правкам, критики визнали, що М. Рильський бездоганно впорався з тими фрагментами пушкінського роману у віршах, які є його своєрідни- ми “візитними картками”. Переклад М. Рильського наскрізь афористичний. Рядки, які увійшли до російської літератури якафоризми, перекладені фразами, які мо- жуть бути українськими афоризмами [5:185-186], і це надзвичайно важливо, коли йдеться про відтворення в перекладі інтертекстуальної іронії, утвореної за допомо- гою алюзій на конкретний твір.
Оскільки лише М. Рильський переклав “Cвгенія Онєгіна” повністю, і саме його переклад визнано хрестоматійним, то для відтворення цитат із цього твору в інших українських перекладах, очевидно, належить розглядати передусім саме версію М. Рильського як найвідомішу.
Початок строфи, з якої походить цитата в російській версії “Лоліти”, М. Риль- ський переклав так:
Cлуживши чесно, без пороку, З боргів покійник батько жив, Tри бали він давав щороку
I все за вітром розпустив [15:12].
Цей переклад, попри високу точність і стилістичну вишуканість, власне дає не- багато простору для маневру. Cпираючись на нього, цитату в “Лоліті” можна від- творити хіба що так:
…у мене тепер малувато в банку, але нічого, житиму з боргів, як сказав один поет.
Ми пропонуємо “один поет” замість просто “поет” чи “Поет” (в оригіналі “the Bard”), оскільки в кожній із трьох культур – англійській,російській та українській – є свій Поет з великої літери – це відповідно В. Шекспір, О. Пушкін та T. Шевченко. Tому, якщо в українському тексті написати “як сказав Поет”, то це, очевидно, трак- туватиметься як посилання на T. Шевченка, тим часом як у розглянутому уривкові “Лоліти” йдеться про О. Пушкіна.
Вислів “житиму з боргів” складно ідентифікувати як цитату, і коментар “як сказав один поет” може видатися дещо дивним, однак цим коментарем Куїлті ніби експліцитно відмежовується від сказаного – тобто легко іронізує. Якщо ж розши- рити цитату:
“…у мене тепер малувато в банку, але нічого, житиму з боргів, як жив покійник батько, за словами поета”,
– то є ризик, що утвориться не іронія, а радше нісенітниця: чий покійник батько? Може скластися враження, що Куїлті має на увазі власногобатька-покійника. До того ж, такий переклад навряд чи збільшує впізнаваність конкретної цитати та контексту, що стоїть за нею.
Г. Кочур переклав приблизно третину “Cвгенія Онєгіна”, і його переклад, на думку критиків, теж доволі успішний і демонструє вдалі й цікаві рішення. У бага- тьох випадках обидва переклади дуже схожі між собою, а то й повністю збігаються. Ось як зазначений уривок звучить у версії Г. Кочура:
Hесучи служби честь високу, З боргів Онсгін-батько жив, Tри бали лаштував щороку,
Аж поки геть-усе спустив [14:263].
Рядок, що його цитує В. Hабоков, у цьому українському перекладі звучить майже так само, як і в попередньому. Однак, якщо вже розширювати приховану цитату в перекладі “Лоліти”, то краще робити це, спираючись саме на переклад Г. Кочура:
…у мене тепер малувато в банку, але нічого, житиму з боргів, як жив Онсгін-батько
(коментар “за словами одного поета” тут уже цілком зайвий). Проте, зважаючи на те, що дія роману відбувається в Америці, а переклад призначений для української аудиторії, виразна алюзія на твір третьої культури – російської – в цільовому тексті не надто доречна – адже двомовність і двокультурність В. Hабокова не поширю- ється на його героїв. Утім, як стверджують деякі літературознавці, сам В. Hабоков уважав О. Пушкіна поетом світового рівня, якого можуть цитувати в будь-якій культурі так само, як В. Шекспіра чи Й.-В. Tете.
Можливо, для відтворення інтертекстуальної іронії в українському перекладі “Лоліти” в цьому випадку ідеально було б саме скопіювати стратегію В. Hабокова – тобто зацитувати якийсь інший твір – не те що відоміший, бо власне “Cвгеній Онє- гін” – дуже відомий в Україні, а такий, у якому про “життя з боргів” сказано якось оригінальніше, можливо, пафосніше.
Розглянуті уривки текстів з інтертекстуальною іронією засвідчили, що, попри широкий спектр стратегій, які теоретично є в розпорядженні перекладача, в деяких випадках відтворити іронію в перекладі повною мірою чи й навіть частково навряд
чи можливо – особливо, якщо іронічна алюзія в оригіналі поєднується з грою слів. У таких випадках, очевидно, доцільно або повністю вилучити алюзію з цільового тексту заради збереження його когерентності і спробувати відтворити іронію без інтертекстуальності, або ж – якщо алюзія, навіть залишаючись непізнаною, не порушує когерентності тексту – надати пояснення у примітці. Зрозуміло, що і з першою, і з другою стратегією в перекладі буде багато втрачено, однак у деяких випадках такі втрати здаються неминучими – звісно, якщо не брати до уваги гіпо- тетично можливих комплексних замін іронічних алюзій водночас із грою слів, які, по-перше, на практиці навряд чи реальні, а по-друге, тягнуть за собою інші суттєві втрати.
- Бабай П. Примітки / П. Бабай // Hабоков В. Лоліта / В. Hабоков ; пер. з рос. П. Tара- щук. – X. : Фоліо, 2008. – C. 401–411.
- Fризун А. П. “Cвгеній Онегін” О. Пушкіна в перекладах Максима Рильського, Григорія Кочура : рецепції та рефлексії засобів художньої інтерпретації / А. П. Гризун // Вісник Cумського держ. ун-ту. – 2006. – № 11. – T. 1. – C. 142–145.
- О. C. Пушкін : ст. та матеріали. – К. : Вид-во АH УРCР, 1938. – 535 с.
- Стріха M. Крістофер Марло і його “Фавст” / М. Cтріха // Улюблені англійські вірші та навколо них / пер. і упоряд. М. Cтріха. – К. : Факт, 2003. – C. 19–23.
- Стріха M. Український художній переклад: між літературою і націєтворенням /
М. Cтріха. – К. : Факт-Hаш час, 2006. – 344 с.
- Appel A. Notes // The Annotated Lolita / Edited, with preface, introduction and notes by Alfred Appel. – New York : Vintage Books, 1991. – P. 319–457.
- Latin Proverbs, Mottoes, Phrases, and Words // Available at: http://www.wordinfo.info/words/index/info/view_unit/3476
ДЖЕРЕЛА IЛЮCTРАTИВHОГО МАTЕРIАЛУ
- Mарло К. Tрагічна історія доктора Фавста / К. Марло ; пер. М. Cтріхи // Улюблені англійські вірші та навколо них / пер. і упоряд. М. Cтріха. –К. : Факт, 2003. – C. 24–84.
- Mарло К. Tрагічна історія доктора Фауста : драматична поема / К. Марло ; пер. C. Кри- жевич // Всесвіт. – 1979. – № 9. – C. 148–187.
- Набоков В. Лолита / В. Hабоков; пер. с англ. автора ; предисл. В. Ерофеева. – М. :
Известия, 1989. – 368 с.
- Набоков В. Лоліта / В. Hабоков ; пер. з рос. П. Tаращука. – X. : Фоліо, 2008. – 413 с.
- Публій Овідій Назон. Любовні елегії; Мистецтво кохання; Cкорботні елегії / Овідій Hазон Публій ; пер. з латини А. Cодомори ; передм. та комент. А. Cодомори. – К. : Основи, 1999. – 299 с.
- Пушкин А. С. Полное собр. соч. В 10 т. T. 5 / А. C. Пушкин. – М. : Изд-во АH CCCР, 1957. – 638 с.
- Пушкін О. Cвгеній Онєгін (фрагменти) / О. Пушкін ; пер. Г. Кочура // Кочур Г. Tретє відлуння / Г. Кочур ; упоряд. А. Г. Кочур. – К. : Рада, 2000. – C. 261–304.
- Рильський M. Т. Зібрання творів. У 12 т. T. 5 / М. T. Рильський. – К. : Hаук. думка, 1984. – 385 с.
- Шекспір В. Макбет / В. Шекспір ; пер. Бориса Tена і В. Гуменюка // Шекспір В. Tвори :
у 6 т. / В. Шекспір. – К. : Дніпро, 1986. – T. 5. – C. 344–415.
- Marlowe Ch. The Tragical History of Doctor Faustus // Available at: http://www.pdfbooks.co.za/library/CHRISTOPERMARLOWE/CHRISTOPER MARLOWE-THE TRAGICAL HISTORY OF DR. FAUSTUS.pdf
- Nabokov V. The Annotated Lolita / V. Nabokov ; edited, with preface, introduction and notes by A. Appel. – New York : Vintage Books, 1991. – 458 p.