Головна Поезія МОЛИТВА АТЕЇСТА

МОЛИТВА АТЕЇСТА

by Redaktor

Я благаю Бога Збігу Обставин
І тебе, Випадковості Богине, молю
Зберегти, для людського життя зоставить
І мені повернути дружину мою.
Я про душу й серце її турботи не маю нітрохи,
Ні найменшої, й ходить мені не про це:
Знаю, скрізь вона, там навіть, де ніякої змоги,
Стане людяності найчистішим взірцем.
Досить буде того, аби не померла в неволі,
Та щоб винесла звідти не висохлим зовсім чуття свої –
Хай принижень тупих і сердечних за- душливих болів
Оминає по змозі мертвотна отрута її.
Я не щастя прошу – для нас то було б занадто,
Ми б у щасті не сміли, гнапевно, й очей піднять,
Ми не знали б, якою ступити й де його стати,
Мов у пишнім палаці ніякова вбога рідня.
З нас доволі більш аніж скромної втіхи –
Жим знов чим жили, й разóм серед тьми
Тих же прагнень нести запалений віхоть,
Що й раніше несли, не пригашуючи ні на мить.
І як досі в неволі, у владі людиноподібних
Людський образ і мрії потрапили ми зберег- ти,
Дайте, хай і на волі, хоча на стежках непи- шних
і бідних
Наша старість промінням поезії й істини замерехтить.
Тож благаю тебе я,
Боже Збігу Обставин,
І тебе, Випадковості Богине, молю

Нам кінець життя достойний і вільний зоставить,
Добре ймення й пошану, малу хоч, у ріднім краю.

За темою