Головна Поезія ПЕРЕКЛАДАЧ

ПЕРЕКЛАДАЧ

by Redaktor

Д. Паламарчукові

Отак і будеш у чужім труді ти
Своє шукати.
Ніби одержимий,
Або чужою радістю радіти,

Або страждати болями чужими…
Віддавши серце світовим вражінням,
Мов квіти, рвати чужинецькі рими,

Гасаючи по терені чужиннім,
А потім до знемоги чаклувати,
Важким, виснажуючим ворожінням

До себе навертаючи слова ті,
Як в ліс, ведучи їх в незвичну мову,
То врубуючи корінь вузлуватий,

То стелячи стежину килимову,
Убори даючи дорогоцінні,
Вишукуючи до лиця обнову:

Ходу сталеву – Дантовій терцині,
Примхливий крок – Шекспіровим сонетам,
Верленові – хистке тремтіння тіні.

Ти мусиш вимчати скаженим летом
В прийдешнє через урвища Мерані,
Видіння синіх коней промайне там,

Черкнувши чвалом поза світні грані.
Там Блок осяє пітьму занімілу
Блудним вогнем у боліснім згоранні.

Ти пробуєш навпомацки, несміло
Ізнов найти для того чистий голос,
Що громом у століттях прогриміло,

Лишаючи в серцях сліпучий полиск…

За темою