
«Про Кочура треба багато сказати, а не так на ходу. Кочур – це був особливий чоловік».
Ліна Костенко
українська поетеса, письменниця

«Григорій Порфирович був особливо дивовижний. Таке поєднання освіченості, кришталевої порядності, чесності, взірцевих людських якостей — це справді трапляється дуже не часто».
Максим Стріха
український перекладач, лавреат державної премії ім. Г. Кочура

«Григорій Порфирович Кочур створив свій самобутній авторський образ світової поезії… , … він мав ту ні з чим не зрівняну радість … осягати українським словом глибини духу різних народів і часів, сягати українським словом найважкодоступніших верховин світової літератури…»
Іван Дзюба
український літературознавець, літературний критик, академік НАН України

«Мої рядки і я навколо сам» – голос Григорія Кочура з далекого, холодного заслання. Потрапив він туди, як раніше Микола Зеров і чимало інших, через те, що був добрим господарем на своїй ниві; з рідними обріями прощалися, прикипали до них поглядом і ті, хто й хліборобську ниву обробляв сумлінно, шануючи звичаї предків, які знали, що таке пісня й праця, яка сила в тій парі – доглянутого слова, що є поживою для душі, й добірного зерна, що скріплює тіло…
Андрій Содомора
поет, перекладач з давніх мов, професор Львівського національного університету, лавреат державної премії ім. Г. Кочура

«Невеликий, сухий, стриманий, при близькому спілкуванні дуже уважний і доброзичливий. Дуже скромний. Неймовірно інтелігентний і дуже обізнаний. Він був людиною праці»
Максим Стріха
український перекладач, лавреат державної премії ім. Г. Кочура

«І Григорій Порфирович і його друг Микола Лукаш — це два велетні перекладацтва українського, які знали так українську мову як ніхто. Вони знали її в різних аспектах, в різних шарах лексики. Бо якщо це книжка якась… судові моменти чи якась суспільна тематика, то ти мусиш по-іншому перекладати, це інша лексика і перекладач мусить розуміти в тій мові, що це така лексика і перекласти на нашу мову».
Іван Малкович
засновник видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га», лавреат Шевченківської премії

«…це унікальна можливість представити Григорія Кочура не лише як перекладацьку величину світового рівня, а й як поета, чиї твори вражають, надихають та наштовхують на роздуми»
Володимир Карплюк
український політик, лідер політичної партії «Нові Обличчя»

«Поезії Григорія Кочура – це унікальний світ пережитого видатним українським перекладачем зі світовим іменем. Саме іменем Григорія Кочура відроджуватиметься світ перекладацьких традицій в Україні і це за прикладом Товариства «ВІДВАЖНИХ» має підтримати українська бізнес-спільнота. Адже література – це одна з основ національної ідентичності»
Петро Щербина
український політконсультант, політтехнолог, поет, письменник, ініціатор та куратор культурних проектів

«Ірпінь є столицею української літератури, і проведення п’ятого «Кочур-Фесту» стало цьому ще одним підтвердженням. Завдяки таким заходам ми зберігаємо пам’ять про видатних діячів та будуємо культурний міст між минулим і майбутнім»
Андрій Кравчук
перший заступник Ірпінського міського голови

«Зі стійкістю переносив усе, ніколи не скаржився, він сприймав все як належне. Така його доля… І так він у своїх віршах описує в «Інтинському зошиті». Людина, яка вистояла, по суті перемогла всі ці незгоди і залишилася в історії літератури, перекладацтва, великою людиною».
Марія Кочур
акторка, очільниця літературного музею Григорія Кочура в Ірпені

«Рано відчувши магію поетичного слова, Григорій Кочур усе своє свідоме життя присвятив літературі. Він збагатив її величезною кількістю поетичних перекладів, причому перекладів найвищого художнього ґатунку. Важко переоцінити цей перекладацький дивосвіт, цей усесвітній поетичний космос, що обіймає фактично всю суму європейської поезії – від її античних першовитоків до визначних сучасних поетів. Людина все ж таки перемогла в своїй цілоденній, цілодобовій боротьбі проти нелюдяності. Інтинські вірші Григорія Кочура – це дивовижний пам’яток такої боротьби».
Вадим Скуратівський
український мистецтвознавець, історик, літературознавець, публіцист

«Григорій Кочур – унікальна постать у нашій культурі. Він тримався осторонь суєтних сторін публічного життя, хоч люди тяглися до нього і творчих контактів він мав, як мало хто. Він не був сліпучим метеором, але був тихою ясною зорею. Він не був людиною бунту, але був людиною твердого принципу й впертої та натхненної культурної праці. Ця праця і створила ореол навколо його імені. Але для такої праці потрібен великий духовний масштаб і достоїнство високого естета. Він їх мав».
Іван Дзюба
український літературознавець, літературний критик, академік НАН України

«Він був дуже проста людина, дуже проста і дуже сердечна. Знаєте, от що його не попросиш він завжди відгукувався. Тоді ж не було таких мобільних телефонів. Дзвониш по телефону, питаю: можна приїхати? Так, каже, приїжджайте, коли Вам зручно».
Олег Жупанський
перекладач, поет, видавець

«Кочур є доказом того, що душа мистецтва живе донорською кров’ю перекладачів».
Петро Мiдянка
український поет і педагог

«Власне, в особі Кочура, ми мали потужний неформальний інститут культурних зв’язків, науково-практичний координаційний центр перекла- дацької діяльності, значення якого в історії ХХ ст. важко переоцінити»
Михайлина Коцюбинська
українська перекладачка

«Навколо Григорія Кочура гуртувалися всі живі сили українського перекладацтва і не тільки перекладацтва. Від нього йшли інформація, ідеї, задуми, пропозиції, прохання творчі прохання-поради колегам, що мали моральну вагу доручень, до багатьох і багатьох людей в усій Україні та поза Україною»
Іван Дзюба
український літературознавець, літературний критик, академік НАН України
«Кочур не лише вимуровував найновіший український переклад як цілість, не лише теоретично й історично осмислював його та оцінював він без патетики, але твердо вводив перекладацьке “ремесло”, перекладацький “вузький цех” у широкий потік національної культури і не як побічний струмінь, а як один з її стрижнів».
Марина Новикова
українська письменниця і перекладачка

«Попри планове замовчування та переслідування протягом декількох останніх десятиріч, він був причетний до кожної серйознішої ініціативи в галузі художнього перекладу в Україні. Спершу, подібно до свого вчителя М. Зерова, а далі побратима М. Рильського, він доклав неймовірних зусиль (“поза межами можливого”, сказав би І. Франко) як практик і теоретик перекладу, як вихователь перекладачів та перекладознавців, щоб гідно впроваджувати перекладну літературу до національної культури. І це в час, коли, згідно з офіційною ідеологією тоталітаризму, нашу мову та літературу обмежували “домашнім ужитком”, а масовий читач, чия свідомість, у часоплині розчавлена імперським пресом, була схильна до фантасмагорій, бездумно зараховував світову класику до російськомовної літератури»
Роксоляна Зорівчак
українська мовознавиця, доктор філологічних наук, лавреат державної премії ім. Г. Кочура

«Перекладацький доробок Григорія Кочура з грузинської невеликий – всього десять віршів. Але серед них такі шедеври, як «Голубого неба колір»,Ніколаза Бараташвілі, в також «Я та ніч», «Мтацміндський місяць», «Сині коні», «Рідна ефемера» Галактіона Табідзе. Зроблені ці переклади не за робочим столом, а в умовах , для літературної праці не надто сприятливих – в роки перебування в північних концтаборах, … внаслідок спілкування з побратимами по табірному нещастю Григорій Порфирович розширив свою мовну ерудицію, вивчивши, зокрема, грузинську мову. Його перекладацький дебют слід визнати вдалим – зокрема озвучивши українською мовою Табідзе, яке, до речі, надихнуло мене свого часу продовжити розпочату ним справу й видати цілу збірку мого улюбленого поета у власних перекладах українською мовою».
Рауль Чілачава
поет, перекладач, професор

«Серед численних мов, з яких перекладав Григорій Кочур, літератор європейського рівня, – грека й латина; «європейського» не лише за знаннями багатьох мов. А й за високою інтелігентністю – вміння бачити й чути слово, донести почуттєву інформацію до українського читача… а втім, позиція перекладача – не лише у способі інтерпретації, а й у підборі творів. Широка філологічна ерудиція Григорія Кочура дала йому змогу, як упорядникові поетичних добірок, якнайактивніше впливати на формування життєвих засад читача, передусім молоді, у роки тоталітаризму».
Андрій Содомора
поет, перекладач з давніх мов, професор Львівського національного університету, лауреат премії Григорія Кочура
«Подібно до Рильського, який ухилявся (як напише про нього Кочур пізніше) від ризикованих стилістичних експериментів, зате володів бездоганним смаком, ерудицією, широким та органічним знанням рідної мови, Кочур також понад усе боїться “переяскравити” свої переклади, підмінити відтворення оригіналу його вільним переспівом, “перевдягти” автора в декоративне “українське вбрання”»
Марина Новикова
українська письменниця і перекладачка

«За своїм почерком Г. Кочур аскетично-лаконічний, принципово точний у передачі поетичної деталі. Його поетична мова раціональна, відсторонена від безпосередньої емоції, а поетичний словник сміливо включає в себе такі прямі запозичення, як імпозантність, панорама, екстаз, рейд, інтенсивність та ін.»
Лада Коломієць
українська перекладознавець та літературознавець, доктор філологічних наук

«Починаючи з 1930-х українське слово було остаточно заслано до “оренбургів”,… І раптом в цій тиші вибухнув український художній переклад, як вражаючий реверс цієї катастрофи. Надзвичайний естетичний реванш за неї: Максим Рильський, Микола Лукаш, Григорій Кочур князі того перекладу»
Василь Скуратівський
український письменник

«Г. Кочур не залишив окремих праць, присвячених методології та концепції дослідження історії українського художнього перекладу, одначе на основі його численних статей та розвідок можна дійти висновку, що він частково дотримувався історико-літературної концепції художнього перекладу, з увагою до індивідуальності перекладача, що її випрацювали І. Франко, М. Зеров та російські дослідники Ю. Левін, Ю. Еткінд, М. Алексеєв, В. Россельс, В. Жирмунський»
Роксоляна Зорівчак
українська мовознавиця, доктор філологічних наук, лавреат державної премії ім. Г. Кочура

«Г. Кочурові було властиве надзвичайно відповідальне ставлення до своєї праці. Перекладати поезію, побудовану на співвідношенні абстрактних понять, важко, вона не дозволяє вдатися до образних варіацій, які часто допомагають перекладачам»
Віктор Коптілов
Український мовознавець, перекладач