Cвітлана ГРИГОРУК
Львів
Відтворення складних за структурою образів поезій О. Блока-символіста навіть близькоспорідненою мовою вимагає від перекладача високої майстерності. Пере- клади Г. Кочура належать до найкращих україномовних інтерпретацій віршів ви- датного російського поета, гідно репрезентуючи його творчість в українській куль- турі. Вони увійшли до збірки українських перекладів поезій О. Блока 1980 р. [2] та книги перекладів з 20 російських поетів “срібного віку” “Xотінь безсенсовних отрута” 2007 р. видання [14].
Дослідники творчості О. Блока, підкреслюючи смислову єдність творів поета [7:211], вказують на можливість і навіть необхідністьаналізувати окремі вірші, цикли і томи його “Зібрання віршів” як єдиний текст [9:3]. О. Блок сам говорить про цілісність своєї поезії: “кожен вірш необхідний для утворення розділу; …всю трилогію я можу назвати “романом у віршах”; вона присвячена одному колу почут- тів і думок” (у власному перекладі. – С. F.) [1:1:559]. Вірші О. Блока побудовані як відкритий текст, більшою або меншою мірою звернений до інших текстів поета [5:250]. Cвого значення слово набуває “не лише у найближчому контексті (вірші. – С. F.), але й у контексті циклу, творчості Блока, широкої літературної традиції – так створюється його багатозначність” (у власному перекладі. – С. F.), – зазначає З. Г. Мінц [9:42-43]. Отже, прочитання й адекватне відтворення окремого поетич- ного тексту О. Блока можливе лише з урахуванням усього “роману увіршах”. Як Г. Кочур виконує це завдання, простежимо на прикладі перекладу вірша “Поздней осенью из гавани…” з циклу “Cтрашный мир”(1909, третя книга “Зібрання віршів” поета).
Порівняймо оригінал і переклад (цифрами позначаємо поділ тексту на строфи):
- Поздней осенью из гавани От заметенной снегом земли В предназначенное плаванье Идут тяжелые корабли.
- В черном небе означается Hад водой подъемный кран, И один фонарь качается
Hа оснеженном берегу.
- И матрос, на борт не принятый, Идет, шатаясь, сквозь буран.
- В непогожу осінь з гавані Йдуть від засніженої землі У призначене їм плавання Ущерть вантажені кораблі.
- Hад водою випинається Кран підйомний у височінь, Tа один ліхтар гойдається
I тьмяно блима навкруги.
- I матрос, на борт не прийнятий, Iде, хитаючись, мов тінь.
Все потеряно, все выпито! Довольно – больше не могу…
- А берег опустелой гавани Уж первый легкий снег занес…
В самом чистом, в самом нежном саване Cладко ли спать тебе, матрос?
[1:3:19].
Все вже втрачене, все випите! Доволі – більш нема снаги…
- Порожнє набережжя гавані Біліє в сніговій габі.
В найчистішім, найніжнішім савані Добре спати, матросе, тобі?
[6:310].
Вірш О. Блока написаний дольником (паузником) – віршовим розміром, в яко- му ритмічність визначається чергуванням однаковоїкількості наголосів у рядках, що містять дво- і трискладові стопи. Він близький до тонічного народного вірша з розтяжною вимовою складів [4:734-735]. Г. Кочур дотримується ритмомелодійної схеми оригіналу, зберігає його строфічну композицію, спосіб римування і навіть, наскільки це вдається, звукові повтори.
У вірші “Поздней осенью из гавани…” О. Блок змальовує “страшний світ” циві- лізації, світ утрат, в якому людина гине. Tемі дисгармонійного світу відповідають просторові, часові й сенсорні прикмети. Перекладач з першого рядка поезії налаш- товує українського читача на емоційну тональність, відтворюючи сталий вираз поздней осенью не еквівалентом пізня осінь [12:457], а контекстуальним відповідни- ком – в непогожу осінь. Tака трансформація зумовлена логічним розвитком понять і випливає з контексту вірша: вирази от заметеннойснегом (земли), на осне- женном (берегу), сквозь буран свідчать про негоду. Порівняймо з рядком О. Блока:
Здесь снега и непогоды Окружили храм.
Cлово непогожа реалізує в перекладі Г. Кочура не лише пряме значення, а й актуалізує конотації негативної емоційної оцінки, щопідкреслює паралель між світом природи і внутрішнім станом ліричного героя. Показово, що перший рядок вірша О. Блока
Осень поздняя. Hебо открытое…
позитивної емоційної спрямованості Г. Кочур перекладає, послуговуючись прямим відповідником
Осінь пізня. Блакить небосхилу…
Cемантику словосполучення першої строфи оригіналу от заметенной снегом (земли) у перекладі вбирає в себе синонімічний вираз від засніженої (землі). Еквіва- лентним висловом перекладач передає рядок
В предназначенное плаванье У призначене їм плавання.
(Займенник їм додає рядку необхідної кількості складів). Tакий переклад дає змогу зберегти один з ключових смислів твору, який відповідає характерній ознаці “страшного світу” – “наперед визначений”. Г. Кочур відтворює образ кораблів,
який проходить через усю творчість О. Блока: кораблі, що залишають гавань, асоціюються у поета з нещастям, із загибеллю [5:212; 8:50]. Порівняймо:
Девушка пела в церковном хоре… О всех кораблях, ушедших в море, О всех, забывших радость свою.
Застосовуючи прийом смислового розвитку, перекладач знаходить відповідник для епітета тяжелые (корабли) – ущерть вантажені(кораблі) (немилозвучне слово ущерть допустиме у відтворенні “страшного світу”). Г. Кочур перебудовує порядок слів у 2–4 рядках першої строфи, не змінюючи, однак, розташування кін- цевих слів, що римуються і на які припадає логічний наголос.
Вірші циклу “Cтрашный мир”, зокрема й “Поздней осенью из гавани…”, наси- чені реаліями зі світу речей. Г. Кочур зберігає ці реалії, однак дещо змінює ракурс їхнього сприйняття. Друга строфа вірша вже з перших рядків зазнає в перекладі трансформацій:
В черном небе означается Hад водой подъемный кран
Hад водою випинається Кран підйомний у височінь.
Мерное небо, у якому видніється (чи навіть відбивається) підйомний кран, що нависає над водою, Г. Кочур змінює на височінь (укр. височінь – рос. высь [12:71; 13:81]). Tаке небо нагадує радше бездонне, нічим не обмежене небо “прекрасного світу” О. Блока (порівняймо з його ж рядками: Купол стремится в лазурную высь), ніж замкнений простір (чорне непроглядне небо наче створює межу) “страшного світу” (важлива риса простору і часу зображеного поетом “страшного світу” – їхня закритість, замкненість [8:133]). Запропонована перекладачем заміна також позба- вила наведений фрагмент тексту вказівки на художній час “страшного світу” (нічну пору) та його характерну сенсорну ознаку – чорний колір, який асоціюється з нега- тивними емоціями. Порівняймо з іншим контекстом О. Блока:
Hад городом синяя ночь зажжена.
Загальновідомо, що окремі смислові втрати в поетичному перекладі неминучі: важливо, як перекладач їх компенсує. Часткової компенсаціївтрачених смислів Г. Кочур досягає вже при перекладі наступних двовіршів строфи:
И один фонарь качается Hа оснеженном берегу
Tа один ліхтар гойдається I тьмяно блима навкруги.
Рядок И один фонарь качается перекладач передає дослівно – Та один ліхтар гойдасться. Tам, де це дозволяє близькість української та російської мов, Г. Кочур вдається майже до дослівного перекладу задля збереження ключових образів ори- гіналу. Образ ліхтаря – один з наскрізних у поета, він об’єднує вірші різних циклів. Ліхтар, що розгойдується на вітрі, нагадує про розміреність, мертву геометричність “страшного світу”. Коливальний, маятникоподібний рух свідчить про його незмін-
ність, постійність, замкненість. Циклічні картини дійсності характерні для симво- ліста О. Блока. Cемантика слова один, яку відтворює перекладач, акцентує ключові смисли твору – “роз’єднаність”, “розірваність”, нагадуючи про одинокість у “страшному світі” речей і самотність людини [8:148].
Г. Кочур не лише зберігає характерний для поезії О. Блока образ-символ – ліхтар, а й доповнює змальовану автором картину, дещо віддаляючись від тексту оригіналу (та аж ніяк не від макроконтексту творчості поета). Замість рядка На оснеженном берегу перекладач пропонує – І тьмяно блима навкруги. Cемантику вислову на оснеженном берегу вбирає в себе рядок першої строфи перекладу – від засніженої (землі), хоча ці повтори у О. Блока теж семантично значущі: як лейт- мотиви твору вони акцентують увагу читача на ключовому смислі “холод” – харак- терній ознаці “страшного”, “заметільного світу” (хоча, звичайно, усі нюанси ори- гінального твору в перекладі відтворити неможливо). Образ запаленого ліхтаря свідчить про вечірній/нічний час поетичної картини, компенсуючи втрату цього смислу у перших двовіршах строфи, а вказівка на його тьмяне блимання нагадує українському читачеві відомі рядки з поезії О. Блока (вони стають своєрідною авторемінісценцією у перекладі):
Hочь, улица, фонарь, аптека,
Бессмысленный и тусклый свет
(“Пляски смерти” з циклу “Cтрашный мир”) (рос. тусклый – укр. тьмяний [12:713]). Hа прикладі слова ліхтар спостерігаємо типовий для поезії О. Блока перехід від слова у прямому значенні до образу-символу [5:241]. “Увесь конкрет- ний зміст поезії Блока, увесь “предметно-емоційний” бік його лірики, – наголошує Д. Максимов, – майже завжди виводить за свої логічно окреслені межі і приймає в себе “додаткові символічні смисли” (у власному перекладі. – С. F.) [7:224]. Поет зображує “страшний світ” як псевдо-світ, у якому ліхтар – це псевдо-сонце, оман- ливе, невірне, тьмяне світло [9:43]. Одні вірші О. Блока містять у собі елементи, що вказують на непрямий характер зображення безпосередньо контекстом твору; інші отримують символічні прирощення смислу під впливом контексту всього циклу [5:147-148]. До останніх належить і вірш “Поздней осенью из гавани…”. Г. Кочур, акцентуючи міжтекстові паралелі, ніби “висвічує” українському читачеві прихо- ваний символічний зміст образу ліхтаря. Уривчасте блимання ліхтаря нагадує й про розірваність картин “страшного світу”. Порівняймо з такими рядками О. Блока:
Город спит, окутан мглою, Чуть мерцают фонари;
Раскачнувшись, фонарь замигал;
Издали мигнул одинокий фонарь
(рос. мерцать – укр. мерехтіти, блимати [12:242]; рос. мигать (про світло) – укр.
миготіти, блимати [12:245]). Пригадування рядків із “Плясок смерти” є поштов-
хом до появи у читача й інших асоціацій зі “страшним світом” О. Блока – незво- ротність, усталеність, безвихідь:
Живи еще хоть четверть века –
Все будет так. Исхода нет. Умрешь – начнешь опять сначала, И повторится все, как встарь:
Hочь, ледяная рябь канала, Аптека, улица, фонарь.
“Замкненість простору у поєднанні з вічністю, круговим часом стає символом страшної безвиході у Блока” (у власному перекладі. – С. F.), – зазначає З. Г. Мінц [8:135].
Tретю строфу вірша Г. Кочур відтворює близько до оригіналу, однак і тут вдається до модуляції. Перший рядок строфи перекладач передає дослівно:
И матрос, на борт не принятый I матрос, на борт не прийнятий,
зберігаючи ключовий образ ліричного героя, що уособлює непотрібність людини у “страшному світі”. (Порівняймо з узуальним сталим виразом залишатися за бор- том [15:77]). Відчуття просторової і часової замкненості (циклічності) блоківського “страшного світу”, що прирівнюється до відчуття безвиході, підтримують різно- манітні повтори [8:137]. Перекладач зберігає повтор форм дієслова йти в структурі вірша: йдуть кораблі – іде матрос (для поетики символістів характерні повтори [5:25; 11:9]). Цей повтор закріплюється лексико-граматичними засобами повторен- ня, подвоєнням епізодів, відтворюючи такі риси “страшного світу” як незмінність, одноманітність, циклічність. Iдею про вічну повторюваність, незмінність життя втілюють також дієслова теперішнього часу із конотацією “постійності” 1–3 строф вірша. Г. Кочур зберігаєчасову приналежність дієслів цих фрагментів оригіналу. З образами замкненого простору і часу поєднані й образи неспрямованого, без- цільного руху, що веде до загибелі [8:137]. Перекладач обирає прямий відповідник до дієприслівника оригіналу шатаясь – хитаючись. Зодного боку, лексема шатаясь акцентує уявлення про типову ходу моряка – похитуючись, погойду- ючись; з іншого боку, підкреслює слабкість, безсилля ліричного героя. Людина, що хитається на вітрі, ніби повторює коливальні рухи ліхтаря. Це ще одне повторення руху в художньому просторі вірша.
Г. Кочур не відтворює один з ключових образів “заметільного”, “страшного світу” О. Блока – буран. Частково цю втрату компенсованообразами непогожої осені та ліхтаря, що гойдається на вітрі. Замість виразу сквозь буран у перекладі з’являється порівняння – мов тінь:
Идет, шатаясь, сквозь буран Iде, хитаючись, мов тінь.
Образ тіні є характерним для лірики О. Блока, зокрема й для циклу “Cтрашный мир”:
По улице ходят тени,
Hе пойму – живут или спят; Мы ли – пляшущие тени? Или мы бросаем тень?
Cнов, обманов и видений Догоревший полон день; Tень скользит из-за угла… Tретийпризрак. Tы куда,
Tы, из тени в тень скользящий?
Cлово тінь Г. Кочур вживає у наведеному фрагменті тексту не лише задля рими (височінь – тінь замість кран – буран в оригіналі). Поява цього слова у перекладі вірша “Поздней осенью из гавани…” породжує в читача низку асоціацій. З одного боку, образ тіні апелює до ситуацій повторення, незмінності: хитається ліхтар, від- кидаючи тінь на снігу – як тінь, хитається матрос. З іншого боку, наявність відобра- жень, двійників (тінь – “темне відбиття на чомусь предмета, освітленого з проти- лежного боку; привид, примара” [15:596]) допускає розгляд “страшного світу” як примарного, хисткого, напівреального [8:134]. Образ тіні, ніби двійника ліричного героя, нагадує уважному читачевівірш О. Блока “Двойник” з циклу “Cтрашный мир” (цю паралель посилює й повтор дієприслівника шатаясь):
Вдруг вижу – из ночи туманной, Шатаясь, подходит ко мне Cтареющий юноша…
И шепчет: “Устал я шататься, Промозглым туманом дышать, В чужих зеркалах отражаться”… Быть может, себя самого
Я встретил на глади зеркальной?
Г. Кочур також спрямовує асоціації українського читача до образу змарнілої, безсилої людини, про яку кажуть – одна тінь залишилася. Впроваджені перекла- дачем образи тіні та тьмяного світла ліхтаря вдало доповнюють зображені у вірші сенсорні ознаки “страшного світу”.
Hаступні рядки вірша, що втілюють внутрішнє мовлення ліричного героя, Г. Кочур відтворює майже дослівно (зберігаючи й знак оклику, який виконує експресивно-емоційну функцію):
Все потеряно, все выпито! Все вже втрачене, все випите!
Перекладач передає повтор займенника все, що підкреслює глибину (всеосяжність) втрат ліричного героя (і водночас сприяє збереженню ритмомелодики твору). Цей означальний займенник в описах “страшного світу” надає повідомленню характеру універсальних узагальнень [8:138]. Г. Кочур пропонує повні еквіваленти і для па- сивних дієприкметників потеряно, выпито – втрачене, випите. Hаведений рядок
О. Блока важливий для характеристики стану ліричного героя твору – стану без- силля, втоми, гіркого похмілля (життя у “страшному світі” асоціюється з оп’янін- ням [5:209; 9:64-65]). Кінцевий рядок третьої строфи перекладач теж передає близько до оригіналу:
Довольно – больше не могу… Доволі – більш нема снаги…
Г. Кочур знаходить влучний відповідник для виразу больше не могу – більш нема снаги (укр. снага – рос. сила, энергия [13:772]). Cаме брак снаги (“фізичних сил, можливостей; життєздатності, внутрішніх сил” [15:550]) якнайкраще характеризує стан матроса, “на борт не прийнятого”. Порівняймо з такими рядками Блока:
Час, когда уже не было сил;
И я, без сил, отстал, ушел из строя.
Tри крапки наприкінці третьої строфи вірша свідчать про перерву у дії, розрив картин (ще один натяк на “розірваність” як типову ознаку “страшного світу”). Про- пуск ланок ліричного сюжету характерний для символістської поетики з типовою для неї семантикою невизначеності [11:121-122]. Г. Кочур зберігає семантично значуще пунктуаційне оформлення наведеного контексту.
Завершальну, четверту строфу вірша О. Блок починає з протиставлення:
А берег опустелой гавани
Уж первый легкий снег занес…
Перший рядок строфи перекладач відтворює зі збереженням ключового смислу
“порожнеча”, що є характерною ознакою “страшного світу”:
А берег опустелой гавани Порожнє набережжя гавані.
Порівняймо з такими контекстами поета:
Жизнь пустынна, бездомна, бездонна; В метель, во мрак и в пустоту.
У другому рядку останньої строфи Г. Кочур вдається до семантичних перетворень:
Уж первый легкий снег занес Біліє в сніговій габі.
Застосовуючи прийом смислового розвитку (модуляції), перекладач змальовує подану автором картину під іншим кутом зору. В оригіналі протиставлення цього рядка попереднім строфам вірша виражено лексично й граматично. Легкий снег створює контраст з тяжелыми кораблями [5:213]. Замість дієслова теперішнього часу, як у попередніх трьох строфах, О. Блок обирає лексему минулого часу занес. Г. Кочурвідмовляється від образу первый легкий снег, замінюючи його виразом біліс в сніговій габі, з дієсловом у формі теперішнього часу. Ефекту протиставлення перекладач досягає в інший спосіб, змінюючи сенсорні ознаки: тьмяне світло, тінь – білий сніг. Вилучення епітета первый також веде до певних втрат у семантиці: за спостереженнями дослідників, це слово в пізній ліриці О. Блока є антонімом до
понять “повторюваний”, “багаторазовий”, “типовий” [9:9] (у наведеному контексті воно виконує функцію протиставлення усталеному“страшному світу”). Цікаво, що Г. Кочурові вдається зберегти прислівник з часовою семантикою уж – вже, змінив- ши задля відтворення ритмомелодики твору його сполучуваність та розташування у тексті:
Уж первый легкий снег занес Все вже втрачене, все випите!
Перекладач зміщує увагу читача на динамічну колористичну ознаку зображеної картини, частково компенсуючи втрату кольоропозначення в другій строфі пере- кладу. Лірика О. Блока тяжіє до колірної виразності: вибір кольору у віршах поета завжди важливий, він маєсмислоутворюючу функцію. Кожен ліричний цикл має свої колірні ознаки. Для “страшного світу” це передусім чорний, жовтий кольори [9:45-46]. “Прекрасний світ” забарвлений переважно у синій колір. Кольори “заме- тільного світу” – білий і синій, чорний [5:204; 8:153]. Метафоричний образ снігової габи, який Г. Кочур уводить у переклад, свідчить про вміле використання ним образних засобів української мови (габа – “сукно білого кольору для укривання, перен. покривало; кайма, облямівка” [15:118], укр. габа – рос. аба; перен. пелена, покров; кайма [13:121]). Образ снігового покрову породжений наступним рядком заключної строфи вірша “Поздней осенью из гавани…”:
В самом чистом, в самом нежном саване
(саван – “поховальне вбрання з білої тканини; перен. покров, здебільшого сніговий” [15:526]). Г. Кочур відтворює цей вислів згідно із нормами української мови:
В найчистішім, найніжнішім савані.
Здійснена у перекладі метафорична заміна посилила смислову єдність 2-го та 3-го рядків строфи: якщо в оригіналі їх розділяють три крапки(знову розрив картин), то в перекладі Г. Кочура їм відповідає крапка.
Метафоричний образ снігової габи не суперечить характеристикам поетичного світу О. Блока. У російського поета зустрічаємо образи снігового покрову, снігової постелі, що асоціюються зі смертю як сном-забуттям:
И на снежных постелях Cпят цари и герои Минувшего дня;
Белый саван – снежный плат.
Переклад Г. Кочура перегукується і з віршем О. Блока “Hе надо” з циклу “Cнежная маска”:
Hа снежносинем покрывале Читаю твой условный знак… И нет моей завидной доли
В снегах забвенья догореть,
А на прибрежном снежном поле
Под звонкой вьюгой умереть… И не понять земного знака, Чтоб не нарушить снежный сон.
О. Блок підкреслює традиційну образну паралель: сніговий покров – білий саван – сон – смерть – забуття (В снежно-белом забытьи). Cмерть-сон є способом звіль- нення ліричного героя твору, що замерзає на снігу, від “страшного світу”. Звідси й останній рядок вірша “Поздней осенью из гавани…” – запитання без відповіді, рівнозначне семантиці невизначеності (такі кінцівки віршів є характерними для О. Блока [11:133]):
Cладко ли спать тебе, матрос?
Перекладач відтворює цей рядок, вилучивши питальну частку з модальністю при- пущення, синонімічною конструкцією, оформлюючи її відповідно до вимог україн- ської мови (із збереженням питальної інтонації):
Добре спати, матросе, тобі?
Отже, Г. Кочур прагне відтворити образно-смислову систему вірша “Поздней осенью из гавани…” О. Блока максимально близько дооригіналу. Однак досягти цілковитої текстуальної точності у віршовому перекладі складно. Жоден поетичний переклад не може бути точноюкопією оригінального тексту, смислові перетво- рення та втрати у ньому неминучі. Важливо, до яких компенсаторних механізмів вдаєтьсяперекладач задля часткового відтворення втрачених смислів оригіналу в іншому фрагменті тексту. Tрансформаційні прийоми, які обираєГ. Кочур, зумов- лені стратегією системної цілісності перетворення тексту оригіналу в перекладі, яка передбачає залежність конкретногоперекладацького рішення від цілісного уявлен- ня про повідомлення, від змісту усього тексту [3:226]. Г. Кочур розглядає текст “Позднейосенью из гавани…” в єдиному семантичному полі “роману у віршах” О. Блока. Концепцію оригіналу підказує перекладачеві широкийконтекст поезії автора; урахування цього контексту є однією з передумов досягнення адекватності перекладу [10:14]. Подібно до оригінальнихтворів О. Блока, переклад Г. Кочура побудовано як відкритий текст, звернений до інших віршів російського поета. Hа- віть відходячи від оригіналу в окремих фрагментах тексту, дещо переосмислюючи його образність, Г. Кочур творить у межах змодельованої О. Блокомпоетичної картини світу, зберігаючи її характерні ознаки і цілісність. У цьому виявляється його перекладацький талант.
- Блок А. Cобр. cоч. : в 8 т. / А. Блок. – М. ; Л. : Гослитиздат, 1960. – T. 1. – 715 c. ; T. 3. – 714 с.
- Блок О. Поезії : пер. з рос. / О. Блок. – К. : Дніпро, 1980. – 238 с.
- Fарбовский Н. К. Tеория перевода / H. К. Гарбовский. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 2004. – 544 с.
- Ермилова Е. В. Дольник / Е. В. Ермилова // Краткая литературная энциклопедия / гл. ред. А. А. Cурков. – М. : Cов. энциклопедия, 1964. – T. 2. – C. 734–735.
- Кожевникова Н. А. Cловоупотребление в русской поэзии начала XX века / H. А. Ко- жевникова. – М. : Hаука, 1986. – 254 с.
- Кочур F. Tретє відлуння : поетичні переклади / Г. Кочур ; упоряд. А. Г. Кочур. – К. :
Рада, 2000. – 551 с.
- Mаксимов Д. Е. А. Блок. Двойник / Д. Е. Максимов // Поэтический строй русской лири- ки. – Л. : Hаука, 1973. – C. 211–235.
- Mинц З. F. Лирика Александра Блока (1907–1911) / З. Г. Минц. – Tарту : Изд-во TГУ, 1969. – Вып. 2. – 176 с.
- Mинц З. F. Лирика Александра Блока (1910-ые годы) / З. Г. Минц. – Tарту : Изд-во TГУ, 1975. – Вып. 4. – 165 с.
- Нелюбин Л. Л. Tолковый переводоведческий словарь / Л. Л. Hелюбин. – М. : Флинта- Hаука, 2003. – 320 с.
- Очерки истории языка русской поэзии XX века : грамматические категории. Cинтаксис текста. – М. : Hаука, 1993. – 240 с.
- Русско-украинский словарь / гл. ред. М. Я. Калинович. – К. : Изд-во АH УCCР, 1956. – 804 с.
- Українсько-російський словник / за ред. Л. C. Паламарчука, Л. Г. Cкрипник. – К. : УРЕ, 1990. – 940 с.
- “Xотінь безсенсовних отрута” : 20 російських поетів “срібного віку” в українських перекладах / упоряд. М. Cтріха. – К. : Факт, 2007. – 584 с.
- Яковлева А. M. Cучасний тлумачний словник української мови / А. М. Яковлева,
T. М. Афонська. – X. : TОРCIHГ ПЛЮC, 2006. – 672 с.