Cвої роздуми присвячую аналізу перекладу Григорія Порфировича Кочура уривка з трагедії Cофокла “Антігона” [5:43], відомого якгімн Ероту, що звучить у третьому стасимі, тобто пісні хору, яку він виконує, стоячи на оркестрі (рр. 781- 800), і складається з строфи (рр. 781-790) та антистрофи (рр. 791-800). Цей стасим найкоротший та, за словами В. H. Ярхо, один з найчарівніших у хоровій ліриці Cофокла [9:94].Досліджуючи проблематику Ерота у хорових партіях Еврипіда,
X. Баконікола-Георгопулу стверджує, що немає жодної, настільки зворушливої партії хору, як ця у трагедії “Антігона” [11:131]. Ерот тут виступає не лише як бог, син Афродіти, а й як втілення любовного страждання, яке цей бог викликає у лю- дини. Зупинюся насамперед на лексико-семантичному та стилістичному аспектах перекладу, використовуючи для тлумачення значень грецьких лексем словник I. X. Дворецького [4], для семантичної інтерпретації українських – В. T. Бусела [1], для семантичної ідентифікації дієслів – словник-довідник T. В. Матвєєвої [6]. Розгляньмо спочатку строфу. Оригінал:
Підрядник :
”Ǔpωç αví1αts µάcαv,
”Ǔpωç, őç sv 1tµασt níntstç, őç sv µαλα1αîç nαpstαîç vsάvtδoç svvucsústç·
φott¾ç δ’ únspnóvttoç űv t’ αypovóµotç αúλαîç,
1αí σ’ oűt’ αθαvάtωv φú3tµoç oúδsìç
oűθ’ αµspíωv σś y’ αvθpиnωv· ó δ’ űcωv µśµηvsv.
Ероте, непереможний у битві, Ероте, який на здобич нападаєш, який на ніжних щоках
діви ночуєш,
але мандруєш і морем, і до сільських осель,
і тебе не може уникнути ані жоден із безсмертних,
ані з недовговічних людей, а маючий (тебе) божеволіє.
Переклад Григорія Кочура:
Ероте, скрізь влада твоя, Ероте, ти – грізний у битві, Hа ніжних ланітах дів Cпочинок собі знаходиш,
Літаєш ти через моря, йдеш до печер диких;
Hі безсмертний тебе не обмине жоден, Hі з-поміж людей ніхто: усіх ти Безумством повниш.
Як бачимо, у цій строфі фігурує образ Ерота – бога кохання. Щоб зосередити увагу на цій ключовій фігурі уривку, Cофокл ставить його ім’я на початку першого рядка строфи. За ім’ям бога спочатку слідують чотири фрази, які характеризують бога та демонструють його дії. Вони виражені, за типологією I. Р. Вихованця [2:71], різноструктурними синтаксичними одиницями – конструкціями: словосполученням αví1αtoςμáχaν – непереможний у битві, двома означальними реченнями з анафорою відносного займенника oς: őç sv 1tµασt níntstç – який нападасш на здобич, őç sv µαλα1αîç nαpstαîç vsάvtδoç svvuχsústç – який ночусш на ніжних щоках діви, та одним ускладненим простим реченням: φott¾ç δ’ únspnóvttoç űv t’ αypovóµotç αúλαîç – але мандрусш морем, і до сільських осель. Підметом цих конст- рукцій є займенник у другій особі однини, який зазвичай у давньогрецьких текстах пропускається, оскільки об’єктивується відповідною формою дієслова. Проте у пе- рекладі особовий займенник ти послідовно відтворюється як такий, на який падає логічний наголос: ти… спочинок собі знаходиш, літасш ти через моря, що разом з анафоричним повтором Ероте, Ероте на початку перших двох рядків можна роз- глядати як спробу передати анафору з oς.
Реакцію жертв бога виражають наступні дві фрази. Вони реалізуються у формі одного неелементарного простого речення: 1αí σ’ oűt’αθαvάtωv φú3tµoç oúδsìç oűθ’ αµspíωv σś y’ αvθpиnωv – і тебе не може уникнути ані жоден із безсмертних, ані з недовговічних людей та одного елементарного простого речення: ó δ’ űcωv µśµηvsv – а маючий (очевидно, тебе) божеволіс. У цих словах особовий займенник ти вживається вже як прямий додаток, що також відображено у перекладі: тебе не обмине жоден. Бога кохання представлено тут в образі непереможного воїна, який робить своїм рабом, своїм трофеєм кожного, на кого нападає, а нападає він на свою здобич з військового табору,яким, зауважує німецький коментатор Cофокла Г. Вольф [12:71], в цьому випадку є ніжне дівоче обличчя. Hа думку ж іншого ні- мецького коментатора – Ф. Шнайдевіна, Ерот-воїн, вичікуючи, сидить у засідці на ніжних дівочих щоках [13:105]. Очі або щоки чарівної красуні є магічними засоба- ми кохання, а ніжність гарної дівчини протиставляється тут раптовому шаленству Ерота. Він панує на морі та на суші, і ніхто (ані боги, ані люди) не може від нього врятуватися, а той, кого він захопить у свої тенета, втрачає розум.
Лексика цієї частини, не враховуючи службових слів, складається з дев’яти іменників, шістьох прикметників, трьох дієслів, двох відносних займенників, од- ного особового займенника та одного заперечного. Hе можна не помітити, що тут домінує іменникова лексика: це одневласне ім’я – Ерот, що повторюється двічі, та 7 загальних іменників: битва, здобич, щоки, дівчина, оселі, безсмертні, люди. Чоти- ри іменники виступають у супроводі епітетів-прикметників: Ерот – непереможний
(”Ǔpωç αví1αts), щоки – ніжні (µαλα1αîç nαpstαîç), оселі – сільські (αypovóµotç αúλαîç), люди – недовговічні (αµspíωv αvθpиnωv).
П’ять із згаданих іменників – битва, щоки, дівчина, безсмертний, люди у пере- кладі збережено і відтворено майже дослівно, хіба що з двох синонімічних значень іменника νεáνις – діва та дівчина перекладач надав перевагу поетично-урочистому діва. А замість нейтрального щоки використав поетизм ланіти. Вираз, що вказує на всемогутність Ерота та даремність чинити йому опір őç sv 1tµασt níntstç – який нападасш на здобич (тобто робиш своєю здобиччю кожного, на кого нападаєш), в якому фігурує іменник кτήμa – здобич, передано в перекладі потужним висловом скрізь влада твоя. Cлід зазначити, що порівняно з оригіналом тут дещо зміщено ак- центи. Якщо в оригіналі партія хору починається саме зі звернення до Ерота як до непереможного у битві воїна, а в другому рядку звучить звернення до нього як до всевладного, то перекладач на перше місце ставить всемогутність, необмежену вла- ду Ерота, який панує не лише над богами та людьми, але, вочевидь, і над звірами.
Tака позиція дає змогу пояснити дещо несподіване трактування іменника оселя як печера. Можна припустити також, що таке розуміння іменника оселя викликане двояким значенням прикметника αγpoνóμoς – сільський, дикий у словосполученні у сільських (можливий варіант диких) оселях. Епітет сільський мав би, з одного боку, символізувати землю, а з іншого – віддаленість від цивілізації, в той час як епітет дикий вказує більше на віддалену, глуху місцину, хоча саме на цьому моменті наго- лошують деякі інші перекладачі. Зокрема I. Грипаріс грецькоюмовою перекладає цей вираз як στouς πιo aπóμεpouς τouς τóπouς [10:39] – у найвіддаленіших місцях, Борис Tен – у лісних дебрях [3:147], C. В. Шервінський та М. C. Позняков – в логи зверей [8:177]. Що ж до перекладу іменником печера старогрецького αúλή – под- вір’я, оселя, то цілком прийнятною є заміна родового іменника оселя видовим пече- ра, який в поєднанні з означенням дикий створює ефект гіпервіддаленості місце-вості, хоча коментатори все ж наполягають на варіанті сільські хижі – die ländliche Hütte [12:72; 13:105].
Окрім згаданого прикметника αγpoνóμoς, ще один – μaλaкóς передано україн- ським відповідником ніжний. Для прикметника ανíкaτoς – непереможний, який містить архісему сильний та додаткову сему неможливість протистояння, Григорій Кочур знаходить еквівалент грізний, який у своїй семантичній структурі має, окрім архісеми сильний додаткову сему нещадність, яка підкреслює ту властивість Ерота, на якій наголошує поет, – невідворотність його сили, його всесильності.
Hе можна не погодитись з перекладом виразу φott¾ç δ’ únspnóvttoç – мандрусш над морем з предикативним прикметником únspnóvttoç, який дослівно значить надморський, заморський, як літасш ти через моря. Дієслово φoιτáω може мати значення літати лише стосовно птахів,але оскільки невід’ємним атрибутом Ерота є крила, то вживання цього дієслова є цілком логічним. У перекладі збережено
антитезу безсмертні – люди (αθαvάtωv – αvθpиnωv), хоча й без характерного для епічного та трагедійного жанру емфатичного означення недовговічні (αµspíωv), через що певною мірою втрачається одна з важливих рис давньогрецького поетич- ного слова.
Дієслово ночус (svvucsústç), яке вказує на існування в часі, передано описово, трьома лексемами: спочинок собі знаходиш. Tакий варіант, на нашу думку, досить вдало відтворює стан воїна, який потребує відновлення сил після втомливої битви. Описово передано і дієсловобожеволіти (µśµηvsv) як наповнювати безумством. Як уже було зазначено, цей уривок дуже бідний на дієслова, їх нестача певною мі- рою компенсується віддієслівним прикметником φύ3ιμoς – той, що може втекти, уникнути – йому у перекладі відповідає дуже влучнедієслово обминати. В українському тексті додано і дієслово іти у 785 рядку: йдеш до печер диких. У та- кий спосіб увиразнюється протиставлення море – суша, на наявність якого у цьому рядку вказує В. H. Ярхо [9:94]. Завершується строфа словами ó δ’ űcωv µśµηvsv – а той, хто має (тебе як свого господаря), – говорить хор, – шаленіє (очевидно, йдеться про кохання Гемона до Антігони). Цікаво, що у перекладі в кінці строфи, всупереч оригіналу, знов діючою особою стає Ерот, тобто автор перекладу ніби створює пев- ну рамкову конструкцію, він не хоче закінчувати строфу не темою Ерота, але знов завдяки особовому займеннику ти, означальному усіх, який несе сему цілковитого охопленнячимось осіб, дієслова повниш з семою достатку відбувається кореляція з початковими словами скрізь влада твоя; так Григорій Порфирович знов повер- нувся до мотиву всемогутності Ерота.
Продовжуючи аналіз, розглянемо антистрофу. Оригінал:
Підрядник:
σù 1αì δt1αíωv αδí1ouç φpśvαç nαpασn¾ç snì λиβα, σù 1αì tóδs vsî1oç αvδpûv 3úvαtµov űcstç tαpά3αç.
vt1¾ δ’ svαpy¾ç βλsφάpωv iµspoç súλś1tpou vúµφαç, tûv µsyάλωv nάpsδpoç sv αpcαîç
θsσµûv αµαcoç yαp sµnαî3st θsòç ’Aφpoδítα.
Tи і думки праведних схиляєш до неправедних на (їх) загибель, ти і цю єдинокровну ворожнечу
між мужами пробудив (спонукав).
Але перемагає явна пристрасть очей чарівної (бажаної) діви, Cпівзасідатель великих законів у владі:
Бо забавляється, грається нездоланна богиня Афродіта.
Переклад Григорія Кочура:
Hе раз думки праведних ти
Hа путь лиху звів, до неправди;
Tи зваду і нині теж Розпалюєш поміж рідних.
Руйнує все пристрасний пал в юних очах діви: Між законів має й Любов трон свій,
Повік нездоланна гра безсмертної Афродіти.
Кохання тут, зауважує грецький коментатор цієї трагедії C. Tікас, хор представ- ляє не як джерело щастя, але як щось, що веде людину до біди та приносить їй нещастя [10:174]. Ерот спонукає підкорених до несправедливих вчинків на їхню загибель. Як і тепер він спричинив сваркуміж рідними людьми (батьком та сином), в якій перемогу здобула чарівність очей нареченої (кохання Гемона до Антігони перемогло пієтет до батька). Він супутник пануючих у суспільстві високих законів (співзасідатель великих законів у владі, тобто панує поруч з високими загальнови- знаними моральними законами), тому що його мати – богиня Афродіта неперемож- но веде свою лукаву гру (кохання є однією з найбільших сил, що керують світом, воно визначає дії, а тим самим і долю людини, сприяючи їй чи руйнуючи її).
Лексика антистрофи складається з 12-ти іменників (один власний – Афродіта та 11 загальних), 7-ми прикметників, 4-х дієслів, одного дієприкметника, одного вказівного та одного особового займенників. Як і в строфі, тут переважно іменники та прикметники. З 11-ти іменників дослівно відтворено лише 5: φpένaς – думки, vsî1oç – звада (при цьому надано перевагу застарілому позначенню сварки, ворож- нечі), βλέφapa – очі, νύμφη – діва, θεσμoí – закони. Iменник λώβη – загибель перекладач, імпровізуючи, замінює евфемізмом путь лиха, iµspoç – пристрасть, чарівність передано словосполученням пристрасний пал, у якому епітет пристрас- ний відіграє, очевидно, емфатичну роль, адже усемантичній структурі слова пал уже міститься сема пристрасті. Означення при іменнику iµspoç – вказівний зай- менник τóδε (цей), вказуючи на предмет, який є десь поблизу, реалізується у пере- кладі як прислівник нині. Любовну пристрасть представлено у цьому уривку персо- ніфіковано як члена судилища, співзасідателя (πápεδpoς), супутника великих законів у владі, тобто виражено іменником на позначення особи за родом діяль- ності. У перекладі на основі асоціації суміжності у результаті метонімії з’являється конкретно-предметний іменник трон, а ціла думка набуває такого вигляду: Mіж законів мас й Любов трон свій. Попри ці зміни перекладачеві вдалось зберегти персоніфікацію. Вираз у владі – sv αpcαîç не має відповідника в перекладі. Якщо врахувати, що згаданий вираз слугує лише додатковим поясненням до πápεδpoς [13:106], а отже не є важливим для смислової структури уривка, то ця втрата – несуттєва. Iменник богиня (θsòç) цілком природно замінено прикметником без- смертна при імені Афродіти. Xоча у перекладі не відтворено самого іменника мужі (у виразі ворожнеча мужів – vsî1oç αvδpûv), він опосередковано наявний у семантичній структурі субстантивованого прикметника рідні.
Iдея кохання як джерела нещастя і навіть загибелі (λώβη) в оригіналі втілю- ється за допомогою антитези однокореневих лексем αδíкouς (неправедні) – διкaíων (праведні), яку у перекладі виражено відповідною за смислом антитезою праведні – неправда, однак без збереження формальної тотожності (другий компонент анти- тези – прикметник – замінено на абстрактний іменник).
Xоча у перекладі не відображено анафору, яка складається з особового займен- ника ти та сполучника і (σù 1αì) і наголошує на необмеженому впливі Ерота, пере- кладач компенсує її лексикою на позначення ітеративності дії (не раз), всеохоп- ності (все) та постійності (повік).
До чотирьох іменників супроводом є епітети: ворожнеча – сдинокровна (vsî1oç 3úvαtµov), пристрасть – явна (svαpy¾ç iµspoç), дівчина (наречена) – бажана (súλś1tpou vúµφαç), закони – великі (tûv µsyάλωv θsσµûv θεσμων). Xоча перший епітет, який логічніше було б очікувати при іменнику мужі – αvδpûv 3uνaíμων [13:106], не збережено, він знайшов своє відображення у лексемі рідні. Hе від- творено і другий епітет(svαpy¾ç), вжитий замість прислівника явно, безсумнівно. Hе передано у перекладі і третій епітет – súλś1tpoς (чарівний, бажаний, такий, що обіцяє щасливий шлюб), дуже важливий для розуміння подружнього життя у старо- давній Греції: щодо нього існує твердження, начебто подружнє кохання не було відоме стародавнім грекам і шлюби відбувалися лише задля дітонародження. Епітет підкреслює кохання Гемона до дівчини саме як до майбутньої дружини, грайливі повіки якої викликають у нього любовну пристрасть [10:175]. Цей прикметник частковокомпенсується епітетом юний у словосполученні в юних очах, адже юність, кохання та чарівність є нерозривними поняттями, а також епітетом пристрасний при іменнику пал. Залишився без перекладу і четвертий епітет – великі (µsyάλωv), яким характеризуються найвищі з пануючих законів – моральні.
Звичайно, перекладач не міг не звернути уваги на предикативний прикметник
αµαcoç – непоборна в останньому рядку антистрофи, який стосується Афродіти і відіграє дуже вагому роль як у смисловій структурі стасима, так і в його стилістич- ній канві. В цьому рядку знов, як і в першому, звучить мотив нездоланності, але тепер уже – Афродіти, оскільки вжито синонімічні прикметники αví1αtoς – αµαcoç. Що ж до перекладу, то в ньому цю симетрію, як було вже відзначено вище, порушено у першому рядку, де наголошено не на непереможності, а на всемогут- ності бога кохання. Iмена ж Ерота та Афродіти утворюють характерну для грецької любовної лірики рамкову конструкцію, повністю відтворену у перекладі.
Щодо дієслів простежуємо такі тенденції: дієслово переміщення πapaσπáω – втягувати, схиляти (Ти і думки праведних схилясш до неправедних на (їх) загибель), перекладено дієсловом того самого лексико-семантичного поля – зводити, але з відчутною семою примусу таморального падіння (думки праведних ти на путь лиху звів). Дієслово νιкáω (перемагати) з семою виявитись сильнішим за кого- небудь(перемагас явна пристрасть очей чарівної діви), як одне з ключових слів
уривку, замінено дієсловом руйнувати з семою фізичної дії на об’скт, зокрема роз- ладу, зміни, порушення чогось усталеного. Зіставлення оригіналу та перекладу свідчить про збереження у цьому рядку алітерації, за словами А. О. Cодомори [7:358], “войовничого” p, якою створюється звуковий образ переможної, руйнуючої сили пристрасті (vt1¾ δ’ svαpy¾ç βλsφάpωv iµspoç súλś1tpou – Руйнус все пристрасний пал в юних очах діви).
Описовому виразу з дієсловом мати + дієприкметник минулого часу активного стану для вираження тривалості дії űcstç tαpά3αç (τapáττω – побуджувати, спону- кати, починати), який вказує на початок дії та містить сему примусу (ти і цю сдинокровну ворожнечу між мужами спонукав), у перекладі відповідає метафорич- не дієслово розпалювати у теперішньому часі, для якого, окрім вказівки на початок дії, характерна додаткова сема посилення, наростання певного почуття (Ти зваду і нині теж розпалюсш поміж рідних). Дієслово sµnαî3ω (гратися, забавлятися), яке позначає перебування в емоційному стані, що супроводжується енергійним впли- вом на чиїсь почуття, поводження з якимось предметом як з іграшкою (забавлясть- ся нездоланна богиня Афродіта), замінено відповідним процесуальним іменником гра (Повік нездоланна гра безсмертної Афродіти). Образ тріумфуючої богині у перекладі і тут підсилює алітерація p.
Аналіз художніх засобів та риторичних фігур дає змогу констатувати, що у перекладі з восьми епітетів три збережено, три компенсовано, відображено усі антитези, з чотирьох анафор збережено дві, певною мірою відтворено звукопис, але не вдалось перекладачеві зберегтисинтаксичний паралелізм. Попри те відчува- ється, як старанно та дбайливо Григорій Порфирович добирав українські слова для вдалого відтворення образної структури першоджерела. У перекладі немає жодного випадкового слова, і це є результатом глибокого розуміння особливостей автор- ського мислення. Поруч з елементами дослівного перекладу автор не відмовляється від різноманітних способів відтінювання змісту (увиразнення, загострення, поси- лення тієї чи іншої думки), контекстуальних замін, описових виразів та зміщення акцентів. Xоча перекладу не чужий деякий елемент конструктивізму, власного ба- чення теми стасима, при цьому цілісність першоджерела не порушується і перекла- дачеві вдається повноцінно зберегти тональність оригіналу, запрограмованого на образ непереможного воїна.
- Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. T. Бусел. – К. : Перун, 2005. – 1728 с.
- Вихованець І. Р. Tипи синтаксичних одиниць / I. Р. Вихованець // Мовні і концептту- альні картини світу : збірник наук. праць. – К. : Прайм-М, 2002. – № 6. – C. 70–76.
- Давньогрецька трагедія : збірник / пер. із старогрецьк. Борис Tен [М. В. Xомичевський]. –К. : Дніпро, 1981. – 232 с.
- Древнегреческо-русский словарь : в 2 т. / сост. И. X. Дворецкий. – М. : Госиздат. иностр. и нац. словарей, 1958. – T. 1 : Α–Λ. – 1043 с. ; T. 2 : M–Ω. –1904 с.
- Кочур F. Tретє відлуння : поетичні переклади / Г. Кочур ; упоряд. А. Кочур ; [авт. вступ. слова I. Дзюба ; авт. передм. М. Hовикова ; ред.: М. Москаленко, C. Жолоб]. – К. : Рада, 2000. – 551 с.
- Лексико-семантические группы русских глаголов : учеб. слов.-справ. / под общ. ред. T. В. Матвеевой. – Cвердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1988. – 151 с.
- Содомора А. Cтудії одного вірша / А. Cодомора. – Львів : Літопис, 2006. – 364 с.
- Софокл. Tрагедии / Cофокл ; пер. с древнегреч. C. В. Шервинского. – М. : Госиздат. худож. лит., 1958. – 463 с.
- Ярхо В. Н. Tрагедия Cофокла “Антигона” : учеб. пособие для филол. спец. вузов / В. H. Ярхо. – М. : Высш. шк., 1986. – 111 с.
- Fhíhαs Z. Σoφoкλέouς Αντιγóνη. Ανaλuτιкή εpμηνεía, σuνθετιкή θεώpηση. – Αθήνa :Bιβλιoγoνía, 1991. – 221 σ.
- Mπαhανιhóßα-Fεωργοποńßον X. Στιγμές της Eλληνιкής τpaγωδíaς. – Αθήνa : Ινστιτoύτo τou βιβλíou. – M. : Kapδaμíτσa, 1994. – 155 σ.
- Sophokles. Antigone / Sophokles ; Еrklärt von G.Wolff. Sechste Auflage. Leipzig : Druck und Verlag von B. G. Teubner, 1900. – 172 S.
- Sophokles. Antigone / Sophokles ; Еrklärt von F. W. Schneidewin. Sechste Auflage. – Berlin : Weidmannsche Buchhandlung, 1869. – 174 S.