27
Якщо ти про мене пам’ятаєш досі,
Встань цієї ночі, вийди за поріг –
Розлилося блиску зоряного досить
По небесній ниві об ясній порі.
Ти сузір’я Воза відшукай у небі,
Глянь на нього пильно, посміхнись йому,
Адже віз той світить, певно, й ще де-небудь,
Адже й тут мені він сяє в ніч німу.
Може, то насправді, може, тільки сниться,
Мабуть, я ніколи й не збагну того, –
А мені привозить срібна Колісниця
Відблиски тремтячі погляду твого.
Хай між нами простір, хай між нами горе,
Хай нас розметали бурі життьові –
Є у мене втіха – ледве гляну вгору –
В ніч ясну – від тебе зоряний привіт.
6.IV.1953